Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усе ненко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Долинської ОДПІ в Івано-Франківській області на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 року по справі № А-8/84 за позовом ВАТ "Укрнафта" в особі структурної одиниці Прикарпатського управління бурових робіт до Долинської ОДПІ в Івано-Франківській області про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 року, позовні вимоги ВАТ "Укрнафта" в особі структурної одиниці Прикарпатського управління бурових робіт до Долинської ОДПІ в Івано-Франківській області про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення – задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 27.07.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.08.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Долинська ОДПІ в Івано-Франківській області просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, податковий орган зазначає про те, що судами безпідставно віднесено тарифну ставку (оклад) за семигодинний робочий день до компенсаційних виплат що суперечить, на думку відповідача, вимогам ст.ст. 1, 8, 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0000701701 від 08.04.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в сумі 220584,37 грн. (з них: основний платіж – 73528,19 грн. та штрафні (фінансові) санкції – 147056,18 грн.) стали результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства "Прикарпатського управління бурових робіт" ВАТ "Укрнафта" за період з 01.10.2003р. по 30.06.2004р., які були закріплені в акті №31/23/26429551 від 06.04.2005 року.

Податкове повідомлення-рішення №0000701701 від 08.04.2005 року ВАТ "Укрнафта" в особі структурної одиниці Прикарпатського управління бурових робіт було оскаржено до суду у розмірі 71403,75 грн. за основним платежем та 142807,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В акті перевірки податковий орган, зокрема, про порушення позивачем вимог ст.ст. 6, 8, 9, 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 року та п.п.9.2 п.9 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993р. №12 (z0064-93) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93р. № 64, а саме, підприємством не включено до сукупного оподатковуваного доходу за 2003 рік виплачену тарифну ставку (оклад), нараховану працівникам за дні перебування в дорозі від пункту збору до місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки з метеорологічних умов з вини транспортних організацій, по Бориславській експедиції позивача в сумі 39216,82 грн. та по Івано-Франківській експедиції в сумі 32186,93 грн.

За зазначені порушення відповідачем на підставі п.п.17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" були нараховані штрафні фінансові санкції у подвійному розмірі від суми зобов’язань з прибуткового податку з громадян.

Задовольняючи вимоги ВАТ "Укрнафта" в особі структурної одиниці Прикарпатського управління бурових робіт суди попередніх інстанцій правильно виходили з положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993р. №12 (z0064-93) , постанови Кабінету Міністрів України "Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер" від 31.03.99р. №490 (490-99-п) , Основних Положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Держкомітету СРСР по праці і соціальним питанням від 31.12.1987р., Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) та Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Так, згідно ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", оподатковуваними прибутковим податком доходами, одержаними за місцем основної роботи (служби, навчання), вважаються доходи, одержані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, з якими громадянин має трудові відносини, за умови обов’язкового ведення в цьому місці трудової книжки і провадження відрахувань до фонду соціального страхування.

До сукупного оподатковуваного доходу включаються одержані за місцем основної роботи (служби, навчання) доходи за виконання трудових обов’язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за договорами підряду, а також інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі крім сум виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, визначених у статті 5 цього Декрету.

Статтею 5 зазначеного Декрету визначено перелік сум виплат, які не включаються до сукупного оподатковуваного доходу.

Відповідно до п.п."г" п.1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, зокрема, не включаються компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм, передбачених чинним законодавством, за винятком компенсації за невикористану відпустку при звільненні.

Зазначене положення також було закріплено в п.5.4 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої Головною державною податковою інспекцією України на виконання Декрету КМУ №13-92 (13-92) наказом від 21.04.1993р. №12.

Згідно з положеннями зазначеної Інструкції (п.п.5.4.1) до компенсаційних виплат, що не включаються у межах встановлених законодавством норм до місячного сукупного оподатковуваного доходу, зокрема, відносяться: добові (у тому числі на харчування) за час перебування у службовому відрядженні; цільова грошова допомога громадянам з мінімальними доходами, що призначається і виплачується відповідно до рішень, прийнятих Кабінетом Міністрів України; щомісячні компенсаційні виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає інваліда 1 групи, а також людину, яка досягла 80 річного віку; вартість молока або інших рівноцінніх харчових продуктів (на роботах з шкідливими умовами праці) та вартість лікувально – профілактичного харчування (на роботах з особливо шкідливими умовами праці), що видається безплатно; виплати в межах амортизації за зношування інструменту, обладнання, транспортних засобів та іншого майна, належного працівникові, яке використовується для потреб підприємства, установи, організації чи фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, за місцем роботи; вихідна допомога, що виплачується при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2, 6 статті 40 Кодексу законів про працю України; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36 зазначеного Кодексу); при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 зазначеного Кодексу) Інші доходи, одержані працівниками внаслідок звільнення, оподатковуються на загальних підставах.

Зазначений перелік не є вичерпним. Отже, законодавцем не заборонено віднесення до компенсаційних виплат інших виплат за умови, якщо ці виплати здійснені у межах норм, передбачених чинним законодавством та якщо вони не відносяться до компенсації за невикористану відпустку при звільненні. Постановою Кабінету Міністрів України № 490 від 31.03.1999р. (490-99-п) Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер в пункті 1 було установлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Постановою Державним комітетом СРСР з праці і соціальним питанням від 31.12.1987 року № 794/33-82 (v0794400-87) було затверджено Основні положення про вахтовий метод організації роботи, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 5.6 зазначених положень передбачається виплата надбавка замість добових за вахтовий метод работи та визначається розмір таких надбавок працівникам, які виконують роботу вахтовим методом за кожний календарний день перебування в місцях виконання робіт в період вахти, а також за фактичні дні перебування в дорозі від місця знаходження підприємства (пункту збору) до місця роботи і назад.

В зазначеному пункті Основних положень про вахтовий метод організації роботи вказані надбавки визначаються як компенсаційні виплати та закріплено окреме положення про те, що надбавки за вахтовий метод роботи не оподатковуються та не враховуються при обчисленні середнього заробітку.

Пунктом 5.7 цих положень встановлено, що за дні перебування в дорозі від місця знаходження підприємства (пункту збору) до місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників в дорозі за метеорологічними умовами та з вини транспортних організацій працівнику виплачується денна тарифна ставка, оклад з розрахунку за семигодинний робочий день.

Тобто, зазначеним пунктом встановлюється розмір компенсаційних виплат працівникам за умов наявності зазначених в цьому пункті обставин, що дорівнює денній тарифній ставці, окладу з розрахунку за семигодинний робочий день.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності не включення позивачем виплат працівникам, нарахованих за дні перебування їх в дорозі від місця збору (пункту збору) до місця роботи і назад та за дні затримки з метеоумов з вини транспортних організацій, за 2003р. встановлені взамін добових, оскільки зазначені виплати є компенсаційними і не включаються у межах встановлених законодавством норм до місячного сукупного оподатковуваного доходу.

Такі висновки судів відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовується доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу Долинської ОДПІ в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.