К-6336/07 Про зобов’язання вчинити дії та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 14.05.2009 Прийняття

2. Відділення Державного казначейства у Шевченківському районі міста Львова (правонаступник – Управління Державного казначейства України у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Державного казначейства України у Львівській області)

про зобов’язання вчинити дії та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ТОВ "Юрок плюс" було заявлено позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, ВДК у Шевченківському районі м. Львова про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Юрок плюс" суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 2 154 704, 60 грн., зобов’язання ДПІ у Шевченківському районі м. Львова відновити в картці особового рахунку неправомірно зменшені суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 490 283, 17 грн.

Постановою господарського суду Львівської області від 07 грудня 2006 року позов задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2007 року постанову господарського суду Львівської області від 07 грудня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 07 грудня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2007 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмовому заперечені на касаційну скаргу ТОВ "Юрок плюс", посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення по справі є правомірними та обґрунтованими, а касаційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, просить залишити касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 07 грудня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2007 року залишити без змін.

В заяві про приєднання до касаційної скарги заступник Генерального прокурора України підтримав вимоги касаційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача 1, представника Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

06 липня 2005 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на підставі акта перевірки № 292/23-416/30994872 від 05 липня 2005 року прийняла податкове повідомлення – рішення № 0004082320/0/17238, яким ТОВ "Юрок плюс" зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 302 603, 85 грн.

Вказане податкове повідомлення – рішення було оскаржено в адміністративному порядку, за наслідками якого ДПА у Львівській області скасувала податкове повідомлення – рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 06 липня 2005 року № 0004082320/0/17238 в частині завищення бюджетного відшкодування в сумі 1 068 007, 33 грн. та в цій частині рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 09 вересня 20054 року № 25708/25-009 про результати розгляду первинної скарги, рішення ДПІ у м. Львові від 16 листопада 2005 року № 18908/25-0 про результати розгляду повторної скарги, а в іншій частині податкове повідомлення – рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 06 липня 2005 року № 0004082320/0/17238, рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 09 вересня 2005 року № 25708/25-009 про результати розгляду первинної скарги та рішення ДПІ у м. Львові від 16 листопада 2005 року № 18908/25-0 про результати розгляду повторної скарги та рішення ДПІ у м. Львові від 16 листопада 2005 року № 18909/25-0 про результати розгляду повторної скарги залишила без змін, а скаргу ТОВ "Юрок плюс" - без задоволення.

Крім того, рішенням господарського суду Львівської області від 05 березня 2005 року у справі № 5/269-25/17 за позовом ТОВ "Юрок плюс" до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0000522320/0/2366 від 28 січня 2005 року, яким ТОВ "Юрок плюс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 532 186, 27 грн., яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2005 року, позов був задоволено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05 березня 2005 року у справі № 5/268-25/16 за позовом ТОВ "Юрок плюс" до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0000512320/0/2367 від 28 січня 2005 року, яким ТОВ "Юрок плюс" визначила суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 554 511, 56 грн., в тому числі 177 711, 22 грн. – штрафні (фінансові) санкції, яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2005 року, позов був задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2006 року рішення господарського суду Львівської області від 05 березня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2005 року залишено без змін.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими з огляду на те, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2 154 704, 60 грн. була узгоджена позивачем в адміністративному та судовому порядку, а відповідач в порушення вимог підпункту 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" неправомірно зменшував в картці особового рахунку позивача суму бюджетного відшкодування протягом березня – липня 2006 року в загальному розмірі 1 490 283, 17 грн.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин) у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов’язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов’язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно підпункту 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов’язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Судовими рішення, які набрали законної сили, була встановлена правомірність заявлення до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 1 086 697, 83 грн.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що позивачем в адміністративному порядку було узгоджено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2 154 704, 60 грн., тобто були закінчені процедури адміністративного або судового оскарження, податковий орган мав здійснити відповідні дії для відшкодуванню з бюджету позивача цієї суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, передбачені підпунктом 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин), що не було ним виконано і потягло за собою порушення прав позивача.

Положення абзацу сьомого підпункту п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин) надають право платнику податку, який на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов’язання по такому векселю, включити суму зобов’язань по податковому векселю до складу податкових зобов’язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов’язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

В ході розгляду справи було підтверджено, що на моменту видачі податкових векселів позивач мав підтверджену суму бюджетного відшкодування, що перевищувала суму зобов’язання по векселям, а тому позивач правомірно відповідно до вимог абзацу сьомого підпункту п. 11.5 ст. 11 вищезазначеного Закону за період з березня по липень 2006 року включав суми зобов’язань по податковому векселю до складу податкових зобов’язань за звітний (податковий) період, а також включав до складу податкового кредиту суми зобов’язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Водночас, відповідач безпідставно одночасно зменшував суму бюджетного відшкодування в картці особового рахунку на суму зобов’язань за податковими накладними в цей же період з урахуванням того, що в підпункті 11.5 ст. 11 цього ж Закону не передбачено взагалі таких повноважень податкового органу.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольнив позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Львова та заява при приєднання до касаційної скарги заступника Генерального прокурора України підлягають залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Львівської області від 07 грудня 2006 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова та заяву при приєднання до касаційної скарги заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 07 грудня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2007 року залишити без змін.