Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Марченко Г.А.;

відповідача 1: неявка;

відповідача 2: Макарова Н.В., Собко О.В.;

Генеральної прокуратури: Дубас В.А.;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.12.2004 р.

та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2005 р.

у справі №15/171

за позовом Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтекс-КС"

2.Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії – Управління з переробки газу та газового конденсату

за участю Прокурора Полтавської області

про визнання угоди недійсною

Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Харківської області (далі по тексту – позивач, ДПІ у Балаклійському районі) звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтекс-КС" (далі по тексту – відповідач 1, ТОВ "Сінтекс-КС") та Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії – Управління з переробки газу та газового конденсату (далі по тексту – відповідач 2, ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії – Управління з переробки газу та газового конденсату), в якому просить: 1) визнати недійсним укладений 31.08.2004 р. між ТОВ "Сінтекс-КС" та ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі директора Управління з переробки газу та газового конденсату договір оренди №31.08.955, у зв’язку з укладенням його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства відповідно до вимог ст. 207 Господарського кодексу України; 2) застосувати наслідки передбачені ст. 208 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.12.2004 р. у справі №15/171 (суддя Пушко І.І.), яке залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року (головуючий суддя – Лобань О.І., судді Поліщук В.Ю., Швець В.О.), в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

ДПІ у Балаклійському районі, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.12.2004 р. та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року у справі №15/171 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Балаклійському районі підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є визнання недійсним укладеного 31.08.2004 р. між відповідачами договору оренди №31.08.955, у зв’язку з укладенням його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства відповідно до вимог ст. 207 Господарського кодексу України та застосування наслідків передбачених ст. 208 Господарського кодексу України.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.08.2004р. між відповідачами укладено договір оренди індивідуально визначеного майна №31.08.955. На виконання умов даного договору другий відповідач передав, а перший відповідач прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно – установку змішування з метою виробництва автомобільного бензину марки А-76, А-92, А-95, А-98, що знаходиться на балансі Шебелинського відділення переробки газового конденсату та нафти.

У зв’язку з протиправною передачею вказаного вище майна в оренду та ухиленням ТОВ "Сінтекс-КС" від сплати акцизного збору за використання орендованого майна, на думку податкового органу, оспорювана угода відповідачами була укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили, зокрема, з того, що оспорювана угода укладена відповідно до вимог чинного законодавства, з матеріалів справи не вбачається існування між відповідачами господарських правовідносин, які вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, факт приховування відповідачами доходів від оподаткування не встановлено, як не доведено наявність мети і умислу відповідачів на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися в повній мірі з такими висновками судів попередніх інстанції, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин справи.

Так, згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, – нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, зазначені в абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність, а висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Частиною 1 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог ДПІ у Балаклійському районі щодо визнання недійсним укладеного 31.08.2004 р. між ТОВ "Сінтекс-КС" та ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі Управління з переробки газу та газового конденсату договору оренди №31.08.955.

В частині позовних вимог ДПІ у Балаклійському районі щодо застосування наслідків недійсності договорів згідно ст. 208 Господарського кодексу України, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, передбачені нею санкції застосовує лише суд, що відповідає ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що податковим органом не доведено наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а відтак і незастосування санкцій, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, є обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Полтавської області від 21.12.2004 р. та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року у справі №15/171 підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним укладеного 31.08.2004 р. між ТОВ "Сінтекс-КС" та ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі Управління з переробки газу та газового конденсату договору оренди №31.08.955, а провадження в цій частині має бути закрито. В іншій частині позовних вимог рішення Господарського суду Полтавської області від 21.12.2004 р. та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року у справі №15/171 має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.12.2004 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року у справі №15/171 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 21.12.2004 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року у справі №15/171 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним укладеного 31.08.2004 р. між ТОВ "Сінтекс-КС" та ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі Управління з переробки газу та газового конденсату договору оренди №31.08.955.

Закрити провадження у справі в цій частині.

В решті – рішення Господарського суду Полтавської області від 21.12.2004 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2005 року у справі №15/171 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.