Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вугледарської міської ради Донецької області, Головного Управління Державного казначейства України в Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум допомоги на оздоровлення,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2на постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 7 травня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2007 року, -

У березні 2007 року ОСОБА_2пред'явив в суді позов до Управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області (далі - УПСЗН Докучаєвської міськради Донецької області) про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки, посилаючись, що йому, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, належить до виплати щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, а відповідач щорічно виплачував її в сумі 90 гривень, чим незаконно обмежив розмір цієї виплати.

Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від 7 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2007 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з УПСЗН Докучаєвської міськради Донецької області на користь ОСОБА_2щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 рік у розмірі 1238 гривень, в задоволенні позовних вимог про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень в частині незадоволених позовних вимог та ухвалення в цій частині нового рішення про їх задоволення.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки рішення судів оскаржуються позивачем в частині відмови в позові, в іншій частині рішення сторонами не оскаржується, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення апеляційного суду лише в цій частині.

Судами встановлено, що ОСОБА_2є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалідом третьої групи.

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що інвалідам третьої групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до частини 7 цієї статті, визначається на момент її виплати.

На момент виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік - 27 вересня 2006 року, розмір мінімальної заробітної плати становив 375 гривень, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV (3235-15) .

Однак, УПСЗН Докучаєвської міськради Донецької області у 2006 році виплатило ОСОБА_2. таку допомогу в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) - 90 гривень.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Постановою Кабінету Міністрів від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) , всупереч вимогам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, встановлено розмір такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягали б застосуванню стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) . Однак, як вірно зазначено судами, на 2006 рік дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати (пункт 37 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"). Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) неконституційними не визнаний та діяв протягом 2006 року.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік є законним та обгрунтованим і підстави для зміни чи скасування судових рішень в цій частині відсутні.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення, а постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 7 травня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.