Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року

та постанову господарського суду м. Києва від 18.01.2007 року

у справі № 25/693-А господарського суду м. Києва

за позовом Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рест Лайн"

2. Приватного підприємства "Олеся-Стиль"

про визнання недійсними угод, -

В листопаді 2006 року Броварська ОДПІ Київської області звернулась до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсними з підстав, передбачених статтею 207 ГК України, договору купівлі-продажу від 30.04.2003 року № 4, усних угод згідно податкових накладних № 2 від 04.02.2003 року, № 5 від 05.03.2003 року, № 12 від 02.04.2003 року, № 19 від 05.05.2003 року, № 37 від 23.06.2003 року, укладених між ТОВ "Рест Лайн" та ПП "Олеся-Стиль". При цьому, ОДПІ просила суд застосувати наслідки недійсності договорів згідно статті 208 ГК України, а саме: стягнути з ПП "Олеся-Стиль" на користь ТОВ "Рест Лайн" 639281,68 грн., отриманих на підставі оспорюваних договорів, які в свою чергу стягнути з останнього в доход держави.

Постановою господарського суду м. Києва від 18.01.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення судів попередніх інстанцій вмотивовані недоведеністю позивачем належними доказами наявності у відповідачів, чи одного з них, при укладенні спірних угод мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а саме, на приховування доходів від оподаткування.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Броварська ОДПІ Київської області оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, позивачем ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що 30.04.2003 року між ПП "Олеся-Стиль" (продавець) та ТОВ "Рест Лайн" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 4, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов’язується продати покупцю будматеріали в асортименті, кількості та сумі згідно із накладними, а покупець зобов’язується протягом строку дії договору придбавати товар та сплачувати його вартість. На виконання умов вказаного договору відповідач-2 поставив відповідачу-1 будівельні матеріали на загальну суму 238091,58 грн., в зв’язку з чим відповідачем-2 було оформлено податкові накладні № 27 від 22.05.2003 року та № 34 від 10.06.2003 року.

На виконання усних угод відповідач-2 також поставив відповідачу-1 будівельні матеріали на загальну суму 401190,10 грн. згідно видаткових та податкових накладних, що маються в матеріалах справи.

Броварська ОДПІ Київської області просить суд визнати недійсними договір купівлі-продажу № 4 від 30.04.2003 року та усні угоди з продажу будівельних матеріалів як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, посилаючись при цьому на наявність протиправного умислу у ПП "Олеся-Стиль".

Наявність протиправного умислу з боку ПП "Олеся-Стиль" ОДПІ обґрунтовує рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.01.2006 року, яким визнані недійсними його установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

В зв’язку з наведеним, Броварська ОДПІ Київської області вважає, що вказані вище угоди підлягають визнанню недійсними на підставі статті 207 ГК України із застосуванням наслідків, передбачених статтею 208 ГК України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що вирішуючи питання щодо визнання спірних угод недійсними, судами попередніх інстанцій не враховано того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову, а тому колегія суддів доходить висновку про наявність таких підстав для закриття провадження у справі в цій частині.

На обґрунтування позову Броварська ОДПІ Київської області послалась на статті 207, 208 ГК України.

За змістом частини 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, – нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню в частині вимог про визнання недійсними оспорюваних угод, із закриттям провадження.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 208 ГК України, підлягають залишенню без змін. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України, підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій, дане у статті 238 цього Кодексу. На момент звернення Броварської ОДПІ Київської області до суду з даним позовом закінчились строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 ГК України.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 220, 221, 223, 228, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року та постанову господарського суду м. Києва від 18.01.2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних угод скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.