Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року

та постанову господарського суду м. Києва від 19.12.2005 року

у справі № 11/422 господарського суду м. Києва

за позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігор ЛТД"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройіндустріясервіс"

про визнання угоди недійсною, -

В листопаді 2005 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва звернулась до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним з підстав, передбачених статтею 207 ГК України, договору підряду № 04/22/07 від 22.07.2004 року, укладеного між ТОВ "Алігор ЛТД" та ТОВ "Стройіндустріясервіс". При цьому, ДПІ просила суд стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 все одержане за угодою, а з відповідача-1 в доход держави вартість отриманих за договором підряду робіт на підставі статті 208 ГК України.

Постановою господарського суду м. Києва від 19.12.2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що визнання в судовому порядку ТОВ "Стройіндустріясервіс" юридичною особою, цивільна правоздатність якої обмежена, яка не здатна мати, набувати і здійснювати цивільні права та обов’язки, не може бути позивачем та відповідачем в суді, унеможливлює участь цього підприємства у судовому процесі та застосування до нього відповідних наслідків в разі задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, послався також на те, що позивачем не надано достатніх доказів, що підтверджують наявність як об’єктивного, так і суб’єктивного складу правопорушення, а докази, подані позивачем, не підтверджують факту навмисного ухилення від сплати податків відповідачем-2 та умислу у відповідача-2 на укладання спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивачем ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що між ТОВ "Алігор ЛТД" (замовник) та ТОВ "Стройіндустріясервіс" (підрядник) укладено договір підряду № 04/22/07 від 22.07.2004 року, відповідно до якого ТОВ "Стройіндустріясервіс" зобов’язалось виконати підрядні роботи згідно з кошторисною документацією на суму 466220 грн., а ТОВ "Алігор ЛТД" - прийняти та оплатити вказані роботи.

ТОВ "Стройіндустріясервіс" зобов’язання за договором виконало та виписало на адресу ТОВ "Алігор ЛТД" податкову накладну № 270904 від 27.09.2004 року на суму 450000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 75000 грн.

ТОВ "Алігор ЛТД" платіжним дорученням від 27.09.2004 року № 193 здійснило оплату обумовлених робіт у повному обсязі на загальну суму 450000 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 75000 грн.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва просить суд визнати недійсним договір підряду № 04/22/07 від 22.07.2004 року як такий, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, посилаючись при цьому на наявність протиправного умислу у ТОВ "Стройіндустріясервіс".

Наявність протиправного умислу з боку ТОВ "Стройіндустріясервіс" ДПІ обґрунтовує рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2005 року, яким визнано ТОВ "Стройіндустріясервіс" юридичною особою, яка не здатна мати, набувати і здійснювати цивільні права та обов’язки та не може бути позивачем та відповідачем у суді, визнано непричетними до створення та діяльності підприємства його засновників.

В зв’язку з наведеним, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва вважає, що вказаний вище договір підлягає визнанню недійсним на підставі статті 207 ГК України із застосуванням наслідків, передбачених статтею 208 ГК України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що вирішуючи питання щодо визнання спірного договору недійсним, судами попередніх інстанцій не враховано того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову, а тому колегія суддів доходить висновку про наявність таких підстав для закриття провадження у справі в цій частині.

На обґрунтування позову ДПІ у Дарницькому районі м. Києва послалась на статті 207, 208 ГК України.

За змістом частини 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, – нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню в частині вимог про визнання недійсним договору підряду, із закриттям провадження.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 208 ГК України, підлягають залишенню без змін. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України, підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій, дане у статті 238 цього Кодексу. На момент звернення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва до суду з даним позовом закінчились строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 ГК України.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 220, 221, 223, 228, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року та постанову господарського суду м. Києва від 19.12.2005 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору підряду № 04/22/07 від 22.07.2004 року скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.