Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2007 року, -

У серпні 2006 року ОСОБА_1. пред'явив в суді позов до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області (далі - УПСЗН) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що як учасник ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та інвалід ІІІ групи отримав одноразову компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. 5 червня 2006 року йому встановлена ІІ група інвалідності, у зв'язку з чим він звернувся до відповідача з проханням доплатити йому різницю суми компенсації в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, оскільки відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідам ІІ групи одноразова компенсація виплачується в розмірі 45 мінімальних плат.

Виходячи з того, що на момент виплати компенсації розмір мінімальної заробітної плати складав 350 гривень, до виплати йому належало 5 250 гривень. Однак, відповідач виплатив йому лише 94 гривні 80 копійок, чим незаконно обмежив розмір цієї виплати.

Посилаючись на наведені обставини, просив визнати дії незаконними та стягнути з УПСЗН недоотриману ним компенсацію в розмірі 5 155 гривень 20 копійок.

Постановою Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 13 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено. Дії УПСЗН щодо виплати ОСОБА_1. компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при переході з ІІІ групи інвалідності на ІІ, в розмірі 94 гривень 80 копійок визнано неправомірними та стягнуто з УПСЗН на користь ОСОБА_1. недоотриману ним компенсацію в розмірі 5 155 гривень. Стягнуто з УПСЗН на користь держави судовий збір в розмірі 51 гривні.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2007 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1. в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, виплачується одноразова компенсація, зокрема, інвалідам ІІ групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, а інвалідам ІІІ групи - в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

У разі встановлення інвалідності вищої групи виплачується різниця в компенсаціях. Виплата здійснюється, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Судами встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1. 5 червня 2006 року встановлена вища, ІІ група інвалідності.

Дію частини 3 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, обраховується з мінімальної заробітної плати, зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" № 3235-IV від 20 грудня 2005 року (3235-15) , який набрав чинності з 1 січня 2006 року. Закон України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) неконституційним не визнавався та діяв протягом 2006 року.

Відтак, висновок апеляційного суду про наявність у позивача права на отримання зазначеної різниці, однак, неможливості його реалізувати у зв'язку з зупиненням Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" № 3235-IV від 20 грудня 2005 року (3235-15) дії норми, що регулює виплату компенсації у розмірах відповідно до заробітної плати, є правильним.

Оскільки ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновку апеляційного суду не спростовують, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий, суддя М. І. Смокович