Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів - Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Сумській області, третя особа - ОСОБА_3про визнання нечинною постанови начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Сумській області віл 21 квітня 2006 2року про застосування фінансових санкцій в сумі 1 700 грн. за касаційною скаргою представника ОСОБА_2на постанову Сумського районного суду Сумської області віл 05 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 27 лютого 2007 року, -

У серпні 2006 року представник позивача звернувся в суд із позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Сумській області, третя особа - ОСОБА_3про визнання нечинною постанови начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Сумській області віл 21 квітня 2006 року про застосування фінансових санкцій в сумі 1 700 грн. Свої вимоги мотивував тим, що позивач, діючи як автомобільний перевізник 13 квітня 2006 року на автомобілі під керуванням водія ОСОБА_3. надавав послуги з перевезення пасажирів без оформленої ліцензійної картки, чим порушив ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Вважає, що відповідав незаконно виніс постанову та незаконно застосував до позивач фінансові санкції.

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 05 грудня 2006 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, представник позивача звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 27 лютого 2007 року апеляційну скаргу представника позивача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що 13 квітня 2006 року в м. Суми при здійсненні працівниками відповідача перевірки дотримання автомобільними перевізниками законодавства з питань діяльності автомобільного транспорту державним інспектором було встановлено, що ОСОБА_3. на належному ОСОБА_2. автомобілі, облаштованого за зовнішнім виглядом як таксі, привіз пасажира на територію Сумського автовокзалу, зупинився на платформі посадки та висадки пасажирів, куди в"їзд був заборонений, і висадив там пасажира. У водія автомобіля була відсутня ліцензійна картка на перевезення пасажирів. Відносно власника транспортного засобу в цей день було складено протокол про порушення ним вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Постановою начальника територіального управління від 21 квітня 2006 року за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 цього Закону, до ОСОБА_2. була застосована фінансова санкція у сумі 1700 грн.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в діях позивача мало місце порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки при перевірці уповноваженими особами виявлено, що автомобільним перевізником являвся ОСОБА_2., як власник транспортного засобу, тому що на належному йому автомобілі водій ОСОБА_3. здійснював перевезення пасажирів без належно оформлених документів - ліцензійної картки.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2залишити без задоволення, постанову Сумського районного суду Сумської області віл 05 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 27 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.