Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

при секретарі: Возній І.П.,-

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України (далі –УПФ) у місті Біла Церква Київської області про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2007 року, -

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УПФ у місті Біла Церква Київської області про визнання неправомірними дії та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії по 2 групі інвалідності, в зв’язку із захворюванням, пов’язаним з участю в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, із отриманого ним в період з 26.04.1986р. по 05.07.1986р. заробітку у розмірі 2231,02крб.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 01.02.1997р. відповідачем йому було призначено пенсію по 2 групі інвалідності профзахворювання пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначеної в розмірі відшкодування фактичних збитків із заробітку за роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 01.05.1986р. по 08.05.1986р.

Проте, з 01.10.2003р. відповідачем було зменшено розмір його пенсії з тих підстав, що на Білоцерківському підприємстві по забезпеченню нафтопродуктами, у трудових відносинах з яким він перебував на той час, відсутні первинні документи щодо його участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у вказаний період.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд позов задовольнити.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.05.2006р. позов було задоволено. Визнано протиправними дії та зобов’язано УПФ у місті Біла Церква провести з 01.10.2003р. перерахунок пенсії позивача по 2 групі інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації Чорнобильської катастрофи, з розрахунку отриманої ним заробітної плати за роботу в селі Копачі в період з 1 травня по 8 травня 1986 року, яка відповідно до наданої довідки Білоцерківського підприємства по забезпеченню нафтопродуктами становить 2231,02крб.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 18.01.2007р. апеляційну скаргу відповідача задоволено та скасовано постанову суду першої інстанції. Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з мотивів порушення норм матеріального і процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. №796-XII (далі – Закон №796-XII (796-12) ) визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Цією статтею, зокрема, передбачено, що призначення та виплата пенсії відповідно до ст.55 цього Закону провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та цього Закону.

У відповідності до п.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (z1566-05) , довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 у 1986 році працював на Білоцерківському підприємстві по забезпеченню нафтопродуктами на посаді водія заправника і на підставі наказу №37а-к від 26.04.1986р. був направлений у відрядження по виконанню робіт пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де в період часу з 26 квітня по 5 липня 1986 року перебував у складі автоформування цивільної оборони та брав участь у виконанні робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в місті Чорнобиль з 26 квітня по 30 квітня 1986 року, з 1 травня по 8 травня 1986 року та з 26 червня по 5 липня 1986 року.

Також встановлено, що ОСОБА_1, на підставі наданих ним документів, відповідачем з 01.02.1997р. була призначена пенсія по 2 групі інвалідності, пов’язаної з виконанням робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у розмірі відшкодування фактичних збитків із заробітку за участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за вказаний період, який згідно наданих позивачем довідок склав 2231,02грн.

З 01.10.2003р. розмір пенсії позивачу було перераховано з мотивів наявності розбіжностей у пенсійній справі позивача та відсутності первинних документів, що підтверджували б факт його роботи у зоні відчуження у період з 1 травня по 8 травня 1986 року та у зв’язку з розбіжностями у документах, що є в пенсійній справі. Нараховано новий розмір пенсії відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розмірів мінімальної пенсії, що визначаються постановами Кабінету Міністрів України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заробіток позивача, отриманий ним у період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, має враховуватись при нарахуванні розміру його пенсії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції вказав, що у відповідності з вимогами ст. 54 Закону №796-ХІІ пенсія позивача не може бути нижчою 8 мінімальних пенсій, проте для її обчислення слід застосовувати розрахункову величину мінімального розміру пенсії за віком встановлену Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 (1-2002-п) .

Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з порушенням норм матеріального права, про що свідчить наступне.

Положеннями ст. 54 Закону №796-XII в редакції чинній до 28.12.2007р. було передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3000крб.

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема по II групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст. 54 Закону №796-XII, а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Частиною 5 ст.54 вказаного Закону передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Проте надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

Виходячи з наданих позивачем документів про підтвердження трудового стажу у зоні відчуження у період з 26.04.1986р. по 05.07.1986р. та виконання ним безпосередньо робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у періоди з 26 квітня по 30 квітня 1986 року, з 26 червня по 5 липня 1986 року та з 1 травня по 8 травня 1986 року (а.с.12, 13, 15), а також документів про розмір отриманої грошової винагороди за вказаний період (а.с.25-27) судом першої інстанції було зроблено обґрунтований висновок про безпідставність доводів відповідача та задоволено позовні вимоги.

Таким чином, суд першої інстанції вмотивовано визнав неправомірним рішення пенсійного органу щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 та правильно скасував його.

Однак, це законне і обґрунтоване рішення суду було помилково скасовано судом апеляційної інстанції, що відповідно до ст. 226 КАС України є підставою для його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити .

Постанову Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2007 року – скасувати, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Біла Церква Київської області про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії – залишити в силі .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.