Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Панченка О.Н.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А..

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

при секретареві - Сидорович О.В.,

провівши в відкритому судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1до Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області, треті особи: ОСОБА_2, Першотравневий районний відділ земельних ресурсів, Управління Державного казначейства України у Першотравневому районі Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанови Першотравневого районного суду Донецької області від 23 квітня 2007 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2007 року, -

У березні 2005 року ОСОБА_1. пред'явив в суді позов до виконавчого комітету Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області (далі - виконком Мелекінської сільської ради), треті особи: ОСОБА_2., Першотравневий районний відділ земельних ресурсів, управління Державного казначейства в Першотравневому районі Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати неправомірною бездіяльність виконкому Мелекінської сільської ради по виконанню прийнятого ним 19 березня 2002 року рішення № 43, зобов'язати привести розмір заїзду до будинків по вулиці Набережній в селі Мелекіно у відповідність з планом забудови сільських територій і державним актом про право приватної власності на землю ОСОБА_1., встановивши розмір заїзду на ділянці, що межує з земельною ділянкою ОСОБА_1. з північної сторони у відповідність з державним актом на землю, зазначеному в ньому відрізку від літери "B" до літери "Г" і рівним 15,8 м; стягнути з виконкому Мелекінської сільської ради на його користь моральну шкоду в розмірі 3 000 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 гривень, а також витрати, пов'язані з його та представником прибуття до суду, в сумі 100 гривень 84 копійки.

Зазначав, що у зв'язку з численними скаргами та принесенням прокурором протесту щодо незаконного будівництва туалету та душу на земельній ділянці, яка перебуває в загальному користуванні (проїзд), виконком Мелекінської сільської ради рішенням від 19 березня 2002 року № 43 скасував своє попереднє рішення № 154 від 23 жовтня 2001 року, яким ОСОБА_2. надано дозвіл на будівництво поАДРЕСА_1. За цим рішенням ОСОБА_2 слід було припинити незаконне будівництво та звільнити проїзд. Однак, він залишив його поза увагою, завершив будівництво, звівши поблизу його будинку вбиральню та душ з порушенням будівельних та санітарних норм, чим спричиняє йому численні незручності. Виконком же виконання свого рішення ОСОБА_2. не проконтролював і не вчинив будь-яких дій для поновлення його, ОСОБА_1., порушених прав.

Посилаючись на наведені обставини, просив позов задовольнити.

Постановою Першотравневого районного суду Донецької області від 23 квітня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково. Бездіяльність виконкому Мелекінської сільської ради визнано неправомірною та зобов'язано привести заїзд загального користування від літери "B" до літери "Г" по вАДРЕСА_2 до розміру, зазначеного в державному акті на ім'я ОСОБА_1., - 15,8 м; стягнуто з виконкому Мелекінської сільської ради на користь ОСОБА_1. моральну шкоду в розмірі 1 000 гривень, а також судові витрати. В задоволенні позовних вимог про стягнення з виконкому Мелекінської сільської ради витрат на правову допомогу в розмірі 2 500 гривень відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2007 року постанову Першотравневого районного суду Донецької області від 23 квітня 2007 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні. В решті рішення залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та ухваленні в цій частині нового рішення про їх задоволення, а також скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини 1 статті 3 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України, до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 цього ж Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору в ній є право користування земельною ділянкою загального користування, його захист від порушень зі сторони третьої особи ОСОБА_2. Відтак, заявлений ОСОБА_1. позов не є адміністративним, оскільки його вимоги не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. При цьому позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Мелекінської сільської ради, яка не проконтролювала виконання ОСОБА_2. рішення щодо припинення будівництва, є похідною від вимоги про захист порушеного права.

Спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 223 цього Кодексу суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження.

За таких обставин, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 157, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Постанови Першотравневого районного суду Донецької області від 23 квітня 2007 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2007 року скасувати.

Провадження в справі в порядку адміністративного судочинства закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.