Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 серпня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання рішення неправомірним,

ОСОБА_1. звернувся з позовами про зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" він має право на призначення пільгової пенсії за віком. Вважаючи незаконним рішення відповідача про відмову в призначені пільгової пенсії, позивач просив суд зобов'язати УПФ призначити пенсію на пільгових умовах.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2008 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, скаржник просив спірні рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами встановлено, що 20 листопада 2006 року ОСОБА_1. звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В березні 2007 року ОСОБА_1було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Рішення відповідача мотивоване тим, що на підставі наданих позивачем документів було здійснено перевірку обґрунтованості їх видачі. Перевіркою встановлено, що згідно відомостей особових рахунків по заробітній платі за 1985-1996 роки позивач отримував зарплату за професією бетонщик, тоді як записи у трудовій книжці та уточнюючих довідках свідчать про те, що позивач працював за професією електрозварника. Невідповідності у документах позивача є підставою для відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що таке рішення відповідача є незаконним.

Згідно з пп. "б" ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Із записів у трудовій книжці ОСОБА_1(дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) вбачається, що він з 04 квітня 1968 року по 25 вересня 1968 року працював на Київському заводі "Буддеталь" на посаді бетонщика 3 розряду; з 12 листопада 1968 року по 05 травня 1969 року та з 12 травня 1969 року по 02 грудня 1971 року працював в Бродівській міжколгоспній будівельній організації на посаді бетонщика по 4 розряду; з 19 січня 1972 року працював у Львівському об'єднаному заводі будівельних виробів на посаді бетонщика 3 розряду; з 17 квітня 1972 року переведений на посаду різника, на якій працював до 23 травня 1972 року; з 24 травня 1972 року по 11 листопада 1973 року працював на Бродовському заводі будівельних матеріалів; 15 січня 1976 року по 22 березня 1976 року працював робочим у Бродовський раміжколгоспбуд; 16 листопада 1976 року по 06 вересня 1979 року працював механізатором в колгоспі ім. В. Стефаника; з 24 вересня 1979 року по 13 липня 1983 року працював на БМП № 652, з 01 листопада 1979 року йому присвоєно 4 розряд електрозварника; з 22 липня 1983 року по 09 січня 1987 року працював на СПМК № 23 електрозварником по 5 розряду; з 18 січня 1984 року по 11 квітня 1984 року прийнятий на роботу в порядку переведення електрозварником 5 розряду на ПМК-17; 26 квітня 1984 року по 11 вересня 1984 року працював у колгоспі "Плутшікес" на посаді електрозварника 5 розряду; 10 листопада 1984 року прийнятий на роботу на Ужгородський ФМК на посаду бетонщика по 5 розряду, з 28 жовтня 1985 року переведений газоелектрозварником, 10 січня 1996 року звільнений з роботи.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 20 цього Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України № 637 від 12 серпня 1993 року (637-93-п) , у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

В матеріалах справи міститься уточнююча довідка, видана ОСОБА_1Ужгородським фанерно-меблевим комбінатом, якою підтверджується, що позивач з 28 жовтня 1985 року по 10 січня 1996 року працював на цьому підприємстві на посаді електрогазозварника. Ця професія передбачена Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року (162-94-п) , у розділі ХХХІІ, за кодом 23200000-19756.

Крім того, згідно з уточнюючої довідки Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 5 (правонаступник БМП № 652) ОСОБА_1. з 01 листопада 1979 року по 13 липня 1983 року працював на БМП № 652 за професією електрозварювальник. Ця професія передбачена Списком № 2, затвердженим постановою Ради міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.

Таким чином, відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 (637-93-п) від 12 серпня 1993 року, позивачем були надані всі необхідні документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Доводи скаржника щодо невідповідностей записів в уточнюючій довідці Ужгородського фанерно-меблевого комбінату відомостям в особових рахунках по заробітній платі позивача за 1985-1996 роки не приймаються судом.

В матеріалах справи містяться накази в. о. директора Ужгородського фанерно-меблевого комбінату від 28 жовтня 1985 року № 279-К про переведення ОСОБА_1електрогазозварником по 5 розряду з 28 жовтня 1985 року, а також наказ президента АТ "Ужгородського фанерно-меблевого комбінату" від 12 січня 1996 року № 6-к про звільнення ОСОБА_1з посади електрогазозварника з 10 січня 1996 року.

Відомості про те, що за період з 28 жовтня 1985 року по 10 січня 1996 року трудова діяльність позивача за вказаною посадою переривалась ні трудовою книжкою, ні уточнюючою довідкою, ні будь-яким іншим документом не підтверджується.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, без врахування всіх наданих позивачем документів у сукупності було прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо визнання вказаного рішення протиправним є законним, а підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 серпня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.