Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації Донецької області про визнання неправомірною відмови у виплаті разової грошової допомоги, стягнення недоотриманої суми щорічної разової допомоги до 5 травня за 2001-2007 роки,

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що йому, як ветерану війни - інваліду 2 групи, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу. Посилаючись на те, що такі виплати у 2001-2007 роках проводилися не в повному обсязі, позивач просив визнати незаконною відмову відповідача у виплаті йому цих коштів та стягнути недоотриману разову щорічну грошову допомогу за період 2001-2007 роки в сумі 8 896 грн. 80 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2008 року, позов задоволено частково: визнано неправомірною відмову відповідача у виплаті позивачу грошової допомоги до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком у 2004 та 2007 роках; стягнуто з відповідача недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік у розмірі 487 грн. 50 коп. та за 2007 рік - 2 920 грн. 48 коп. на користь позивача; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу на них. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить спірні рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном війни - інвалідом 2 групи.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня ветеранам війни - інвалідам 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірах восьми мінімальних пенсій за віком.

Виплата вказаної допомоги проводилась позивачу у 2004, 2007 роках в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет на 2004, 2007 роки.

Частково задовольняючи позов, з чим погодився суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та закони України про Державний бюджет України на 2004, 2007 роки), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня ветеранам війни - інвалідам 2 групи.

Отже для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Закони України про Державний бюджет України на 2004, 2007 роки були прийняті пізніше, а тому їх норми мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/2004 (v020p710-04) та від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) були визнані неконституційними положення законів України про Державний бюджет України на 2004, 2007 роки, якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів: в квітні 2004 року та в квітні 2007 року, - положення законів України про Державний бюджет України на 2004, 2007 роки були діючими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порушень ст. 19 Конституції України в діях відповідача на час проведення виплат не вбачається.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2008 року в частині визнання неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації Донецької області у виплаті ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за 2004 та 2007 роки і стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації Донецької області недоотриманої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік у розмірі 487 грн. 50 коп. та за 2007 рік у розмірі 2 920 грн. 48 коп. на користь ОСОБА_1 скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

В позові в частині визнання неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації Донецької області у виплаті ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за 2004 та 2007 роки і стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації Донецької області недоотриманої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік у розмірі 487 грн. 50 коп. та за 2007 рік у розмірі 2 920 грн. 48 коп. на користь ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2008 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.