Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 14 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов'язання провести виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня компенсації на оздоровлення за 2007 рік,

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що йому, як інваліду війни ІІ групи, та особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліду ІІ групи, відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Посилаючись на те, що такі виплати у 2007 році проводилися не в повному обсязі, позивач просив визнати протизаконими дії Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області провести відповідні перерахування та стягнути недоплату в загальній сумі 4 900 грн. 48 коп.

Постановою Лисичанського міського суду Донецької області від 14 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року, позов задоволено: визнано незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області у відмові здійснити перерахунок позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік та одноразової допомоги за шкоду, заподіяну здоров'ю, за 2007 рік; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок позивачу одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та одноразової допомоги за шкоду, заподіяну здоров'ю, за 2007 рік з розрахунку п'яти мінімальних пенсій за віком; стягнуто з відповідача на користь позивача зазначені суми.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу на них. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, відповідач просить спірні рішення скасувати.

Заперечень не надійшло.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом війни, має 2 групу інвалідності, і відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, а також відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - на щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи дійшли правильного висновку, що, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідач повинен керуватися положеннями ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Однак при цьому не звернули увагу на те, що дію положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати та пенсії згідно із п. п. 13, 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Судами встановлено, що відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня в травні 2007 року в розмірі 360 грн. 00 коп. відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) і разової грошової допомоги на оздоровлення в червні 2007 року в розмірі 120 грн. 00 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) .

Зупинення дії положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", передбачене пунктами 13 і 30 статті 71 Закону України Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" були діючими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порушень ст. 19 Конституції України відповідачем у спірних відносинах на час проведення виплат не вбачається.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області задовольнити.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 14 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.