Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 17.04.2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 року по справі № АС-27/122-06 за позовом ТОВ "Агросервіс" до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова та ВДК у Фрунзенському районі м. Харкова про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ та відсотків.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Харківської області від 17.04.2006 року позовні вимоги ТОВ "Агросервіс" до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова та ВДК у Фрунзенському районі м. Харкова про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ та відсотків – задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 року, постанова суду першої інстанції змінена, позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова 19.07.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова скасувати постанову суду першої інстанції повністю, постанову апеляційного суду – в частині стягнення з державного бюджету України на користь ТОВ "Агросервіс" 26192,33 грн. бюджетного відшкодування по ПДВ та відсотки та відмовити ТОВ "Агросервіс" у позові в цій частині, в іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006р. залишити без змін.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції з врахуванням змін внесених судом апеляційної інстанції та постанову суду апеляційної інстанції – без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 22.12.2003 року позивачем до податкової інспекції була подана податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2003 року, згідно з якою сума податкового кредиту з податку на додану вартість перевищила суму податкових зобов’язань на 33043 грн. з них – 31409 грн. – внаслідок здійснення операцій з вивезення товарів за межі митного кордону України. Від’ємне значення ПДВ виникло у товариства у зв’язку з експортом товарів (комплектуючих та запчастин до сільгосптехніки).

Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена документальна перевірка ТОВ "Агросервіс" з питань правомірності відшкодування ПДВ за період з 01.11.2003р. по 31.11.2003р., результати якої були закріплені в акті №179/23-416/24280292 від 20.01.2004р., в якому, зокрема, зазначено про те, що за отриманні у листопаді товари позивач розрахувався з постачальниками в повному обсязі.

Зазначеним актом встановлено відсутність з боку позивача порушень податкового законодавства щодо обліку ПДВ та нарахування податкового кредиту, та підтверджено наявність у позивача від’ємного значення ПДВ за спірною податковою декларацією.

На момент звернення з позовом суми ПДВ позивачу відшкодовано частково: 24.03.2005 р. в сумі 4400,00 грн., 29.08.2005р в сумі 6100,00 грн. в іншій часині відшкодування від’ємного значення ПДВ не здійснено.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Погашення позивачем податкових зобов’язань звітного періоду та правомірність формування податкового кредиту підтверджується належними доказами що містяться в матеріалах справи.

Згідно з положеннями п.п.7.7.3 п.7.7. ст.7 зазначеного Закону, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 22543,00 грн.

Згідно з ч.5 пп.7.7.3 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

На підставі наданого податковим органом розрахунку відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ, з яким погодився позивач, судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач нараховував відсотки без урахування зміни облікової ставки НБУ, яка постійно збільшувалась, у зв’язку з чим сума відсотків на бюджетну заборгованість, яка підлягає стягненню з Державного бюджету була нарахована більше на 239,06 грн.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сума відсотків, яка підлягає стягненню становить 3649,33 грн.

Висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам і доводами касаційної скарги не спростовуються.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення, постанову Господарського суду Харківської області від 17.04.2006 року з врахуванням змін внесених апеляційним судом та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.