Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Тамерлан" на постанову Господарського суду Запорізької області від 12.04.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 09.06.2006 року по справі № 23/414-АП за позовом ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Тамерлан" до Хортицької МДПІ м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 12.04.2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.06.2006 року, позовні вимоги ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Тамерлан" до Хортицької МДПІ м. Запоріжжя (правонаступник – ДПІ у Хортиць кому районі м. Запоріжжя) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення – задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 29.06.2006 року звернувся з касаційною скаргою та з клопотанням про зупинення виконання оскаржуваних рішень до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Тамерлан" скасувати судові рішення та постановити нове – про задоволення позову посилаючись на те, що при винесені оскаржуваних рішень судами було порушено норми процесуального права, а саме, справа № 23/414-АП була розглянута судами без врахування того, що на момент розгляду справи не було винесено остаточне рішення по справі № 24/417 за позовом ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Тамерлан" до Хортицької МДПІ м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000842302/0 від 15.04.2004 року, вирішення якої, на думку позивача, має суттєве значення для правильного вирішення справи № 23/414-АП.

Згідно ч.2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення – скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.

Частково задовольняючи вимоги ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Тамерлан" суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що відповідачем було правомірно визначено податкове зобов’язання в сумі 101282,00 грн. та на підставі п.п.17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовано штрафні санкції в сумі 41250,00 грн.

При цьому суд виходив з того, що постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.12.2005 року по справі № 24/417 було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Хортицької МДПІ № 0000842302/0 від 15.04.2004 року тільки в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 346 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій в розмірі 69 грн. 20 коп. та відмовлено іншій частині позову.

В той же час, як вбачається з доданих до касаційної скарги матеріалів, рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2005 р. та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 23.12.2005 р. у справі № 24/417 скасовані та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій у справі, що є предметом даного розгляду про правомірність застосування податковим органом штрафних санкцій в сумі 41250,00 грн. не є переконливими.

Крім того, слід зазначити, що підставою для застосування штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є засудження платника податків (посадову особу платника податків) за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або декларування ним переоцінених або недооцінених об’єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах.

Суди не звернули увагу на те, що заниженням податкового зобов’язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України (2341-14) .

Стаття 212 Кримінального кодексу України встановлює, що під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов’язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Порядок застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначений підпунктом 6.1.6 пункту 6.1 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110 (z0268-01) , згідно якого цей штраф застосовується у разі, якщо загальна сума у такий спосіб донарахованого податкового зобов’язання (з конкретного податку, збору, обов’язкового платежу) за актом перевірки (сукупно із врахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов’язань в інших періодах) дорівнює або перевищує законодавчо визначені великі розміри.

Згідно пункту 22.5 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 цієї статті).

Розмір податкової соціальної пільги установлений пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у 2003 році складав 50 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Згідно підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 зазначеного Закону розмір податкової соціальної пільги, встановленої цим підпунктом, дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, – для будь-якого платника податку.

При цьому стаття 1 Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік" встановлює, що з 1 січня 2003 року розмір мінімальної заробітної плати становить 185 гривні на місяць, а з 1 липня 2003 року – 237 гривень на місяць.

Враховуючи викладене, для цілей визначення великого розміру коштів згідно статті 212 КК України розмір податкової соціальної пільги обчислюється наступним чином: 185,00 грн. х 50% = 92,50 грн. в травні, та 237,00 грн. х 50% = 118,50 грн.

Таким чином, під великим розміром коштів слід розуміти 277 500,00 грн. (92,50 грн. х 3000 грн.) або 355 500,00 грн. (118,50 грн. х 3000 грн.).

Згідно ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на зазначене, постанову Господарського суду Запорізької області від 12.04.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 09.06.2006 року не можна вважати законним і обґрунтованим.

При новому розгляді справи суду слід врахувати встановлені законодавцем правила визначення великого розміру в 2003 році та перевірити, чи є сума донарахованого позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток такою, що підпадає під визначення великого розміру, який передбачається п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 вказаного Закону, зазначене, а також те, що згідно з частиною 1 статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 222, ст. 227, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Тамерлан" задовольнити частково, постанову Господарського суду Запорізької області від 12.04.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 09.06.2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.