Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

секретар судового засідання Великохацька В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області

на постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання перерахувати доплату до пенсії. Позивач зазначив, що є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії, просив зобов'язати останнього нараховувати і виплачувати вказану доплату до пенсії.

Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2007 року позов задоволено. Визнано бездіяльність УПФУ в Криничанському районі Дніпропетровської області незаконною та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 20 вересня 2007 року та здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірах, передбачених законом. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2008 року зазначене рішення змінено та виключено з мотивувальної частини посилання на розмір надбавки до пенсії в сумі 121,80 грн.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Звертає увагу на те, що чинним законодавством не визначено які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, за рахунок яких коштів і джерел.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, 1937 року народження, є дитиною війни та отримує пенсію за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка набрала чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визнали право позивача на перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007 року, виходячи з вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України та рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) , яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо призупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо відмови провести нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії судами обґрунтовано визнана протиправною.

Разом з тим, змінюючи постанову суду першої інстанції, та виключаючи з мотивувальної частини постанови мотиви про розмір надбавки до пенсії, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що визначення розміру мінімальної пенсії за віком відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду України.

Проте з таким висновком погодитись неможливо.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом вказаної статті суд перевіряє законність рішення суб'єкту владних повноважень, зокрема, чи застосовано суб'єктом владних повноважень ті норми закону, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Суд першої інстанції правильно вважав, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Тому, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції не відповідають нормам матеріального права.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є підставою для скасування цього рішення. Постанова суду першої інстанції також підлягає зміні, оскільки цим судом в порушення вимог пункту 3 частини 1 ст. 161 КАС України в резолютивній частині рішення не зазначено яку правову норму належить застосовувати до спірних правовідносин в частині, що стосується розміру мінімальної пенсії за віком. Крім того, судом першої інстанції не правильно визначено період, з якого у позивача виникло право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до частини першої ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2008 року скасувати, а постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2007 року змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області щодо не нарахування та не проведення виплат ОСОБА_1 підвищення до пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, визначеного ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 09 липня 2007 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.