Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка"

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04 квітня 2007 року

у справі №4/415-ПД

за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні(надалі – ДПІ у м. Херсоні)

до відповідачів: 1. Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка" (надалі – ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка");

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Соверен – Контракт" (надалі - ТОВ "Соверен – Контракт")

про визнання недійсними угод, -

У вересні 2003р. позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 26.10.2006р., поставлено питання про визнання недійсними в порядку ст. 49 ЦК УРСР угоди (договору) підряду №132 від 27.08.2002р. та усні угоди від 22.08.2002р. та від 30.08.2002р. на поставку матеріалів та електрообладнання, що укладені між ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка" та ТОВ "Соверен – Контракт".

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09 листопада 2006р. було постановлено про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 04 квітня 2007р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано недійсними договір підряду №132 від 27.08.2002р. та угоди купівлі-продажу матеріалів та електрообладнання від 22.08.2002р. та від 30.08.2002р., які укладені між ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка" та ТОВ "Соверен – Контракт".

Задовольняючи позовні вимоги судова колегія апеляційної інстанції виходила з того, що установчий договір ТОВ "Соверен – Контракт", свідоцтво №37595094 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Соверен – Контракт" були визнані недійсними з моменту реєстрації згідно рішення Деснянського районного суду м.Києва від 18.03.2003р. у справі №2-1531. А отже, суд дійшов висновку, що господарська діяльність від імені ТОВ "Соверен – Контракт" здійснювалась незаконно, невідомими особами, що підтверджує наявність мети ухилення від сплати податків, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства. За таких обставин, суд визнав недійсними оспорювані договори на підставі ст. 49 ЦК УРСР.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка" звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04 квітня 2007р. та залишити в силі рішення суду першої інстанції від 09.11.2006р..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка", дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Між ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка" та ТОВ "Соверен – Контракт" були укладені дві усні угоди оформлені товарно-транспортними накладними №РН-536 від 22.08.2002р. на суму 16342,70грн. та №РН-549 від 30.08.2002р. на суму 19845,59грн..

На виконання зазначених угод ПСМНП "Газкотлоспецмонтажналадка" отримано від ТОВ "Соверен – Контракт" товар та проведено розрахунки платіжними дорученнями №329 від 30.08.2002р. на суму 16342,70грн. та №328 від 29.08.2002р. на суму 19845,50грн., про що свідчать податкові накладні №81 та №76.

Також між сторонами укладено договір №132 від 27.08.2002р. на виконання будівельно-монтажних робіт.

Як встановлено судом першої інстанції, актом прийому-передачі виконаних робіт за грудень 2002р. підтверджується здійснення ТОВ "Соверен – Контракт" монтажних робіт будинку за адресою: вул.Миру, 6-А у м.Херсоні.

Позивач у позові ставить питання про визнання недійсними вищевказані угоди на підставі ст. 49 ЦК УРСР.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що на момент розгляду справи правові підстави для застосування ст. 49 ЦК УРСР відсутні, оскільки з 01.01.2004р. набрав чинності ЦК України (435-15) , який не містить таких публічно-правих наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені у ст. 49 ЦК УРСР.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції судова колегія апеляційної інстанції встановила, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність у ТОВ "Соверен – Контракт" при укладанні оспорюваних господарських зобов’язань мети ухилення від сплати податків, яка свідомо суперечить інтересам держави.

Із законністю та обґрунтованістю постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 04 квітня 2007р. погодитись не можна з огляду на таке.

При вирішенні спору судом апеляційної інстанції не враховано того, що на момент ухвалення рішення у справі ЦК УРСР (1540-06) , стаття 49 якого застосована судом та встановлювала, зокрема, конфіскаційні санкції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, не діяв. Цей кодекс втратив чинність із 01.01.2004 року. Цивільний кодекс України (435-15) таких санкцій не передбачає.

Верховний Суд України постановою від 14.04.2009р. за результатами розгляду у порядку письмового провадження за винятковими обставинами справи № 24/53 зазначив, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства на підставі ст. 49 ЦК УРСР, не можуть бути предметом позову після 01.01.2004р., та не можуть бути задоволені судом.

За змістом частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України він має зворотну дію в часі у випадках, коли пом’якшує або скасовує відповідальність особи. Господарський кодекс України (436-15) , що набрав чинності з 01.01.2004 року, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 ЦК УРСР.

Однак відповідно до пункту 5 розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України (436-15) положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.

Таким чином, вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства на підставі статті 49 ЦК УРСР, не можуть бути предметом позову після 01.01.2004 року та не можуть бути задоволені судом.

Повно і правильно встановивши обставини справи, суди попередніх інстанцій дали їм неналежну юридичну оцінку внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень та відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з наведених вище мотивів.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка" – задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04 квітня 2007 року та рішення господарського суду Херсонської області від 09 листопада 2006 року – скасувати.

В задоволенні позову Державної податкової інспекціїу м. Херсоні до Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Соверен – Контракт" про визнання угод не дійсними – відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.