Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Костенка М.І.

Ланченко Л.В.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача: Розмош В.І.;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Макіївці

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2005 р.

у справі №7/32а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний комбінат"

до Державної податкової інспекції у м. Макіївці

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Відкрите акціонерне товариство "Макіївський металургійний комбінат" (далі по тексту – позивач, ВАТ "Макіївський металургійний комбінат") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Макіївці (далі по тексту – відповідач, ДПІ у м. Макіївці) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.05.2005 р. у справі №7/32а (Суддя Малашкевич С.А.) відмовлено у задоволенні позовних вимог ВАТ "Макіївський металургійний комбінат" до ДПІ у місті Макіївці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09.03.04 р. №0000102330/1, від 26.05.2005 р. №0000102330/2, від 05.08.04 р. №0000102330/3.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2005 р. у справі №7/32а (Головуючий суддя – Москальова І.В., судді Бондарева Г.Г., Волков Р.В.) рішення Господарського суду Донецької області від 16.05.2005 р. у справі №7/32а скасовано частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0000102330/1 від 09.03.04 р., №0000102330/2 від 26.05.2005 р. та №0000102330/3 від 05.08.04 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10767,61 грн.

В частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000102330/1 від 09.03.04 р., №0000102330/2 від 26.05.2005 р. та №0000102330/3 від 05.08.04 р. про донарахування податкового зобов’язання за платежем – плата за спеціальне користування водними ресурсами в сумі 19 513,15 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 116,67 грн. – рішення Господарського суду Донецької області від 16.05.2005 р. у справі №7/32а залишено без змін.

ДПІ у м. Макіївці, не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2005 р. у справі №7/32а, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо застосування штрафних санкцій в сумі 10 767,61 грн. та прийняти в цій частині нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Макіївці підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.02.04 р. ДПІ у м. Макіївці прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102330/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем плата за спеціальне користування водними ресурсами у загальній сумі 30 397,43 грн., в тому числі основний платіж у розмірі 19 513,15 грн. та штрафні санкції у розмірі 10 884,28 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень до ДПІ у м. Макіївці, ДПА у Донецькій області та ДПА України, зазначене податкове повідомлення – рішення залишено без змін та прийнято податкові повідомлення – рішення №0000102330/1 від 09.03.04 р., №0000102330/2 від 26.05.2005 р. та №0000102330/3 від 05.08.04 р.

Зазначені податкові повідомлення – рішення прийнято ДПІ у м. Макіївці на підставі акту перевірки про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Макіївський металургійний комбінат" за період з 01.04.2001 р. по 01.07.2003 р." від 31.01.2004 р. №61/23-1 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем порушено вимоги п. 6.2 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води, затвердженої спільним Наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 р. за №231/539/118/219 (далі по тексту – Інструкція), внаслідок чого занижено податкове зобов’язання по платежу плата за спеціальне користування водними ресурсами.

Відповідно до п. 6.2 Інструкції збір за спеціальне використання водних ресурсів обчислюється, виходячи з обсягів фактично використаної води (підземної, поверхневої, отриманої води, в установленому законодавством порядку, від інших користувачів) з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, установлених лімітів, нормативів збору та коефіцієнтів.

Місцевим та апеляційним господарськими судами також встановлено, що у відповідності до умов укладеного позивачем 19.02.2002 р. з ВАТ "Макіївський коксохімічний завод" договору на постачання зворотної технічної води, позивач здійснював постачання ВАТ "Макіївський коксохімічний завод" вже використаної ним у виробничому процесі води з власного водоводу.

Пунктом 6.16 Інструкції щодо заповнення форми №2-ТП (водогосп), затвердженої Наказом Держкомстату України від 30.09.1997 р. за №230 передбачено, що зворотна вода, яка передається іншому підприємству, відображається у таблиці 2 річного звіту про використання води (форми №2-ТП (водогосп) окремим рядком.

Беручи до уваги те, що у статистичному звіті позивача про використання води за 2002 рік, за формою №2-ТП, запис про передачу зворотної води ВАТ "Макіївський коксохімічний завод" відсутній, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно правомірного нарахування податковим органом податкового зобов’язання за платежем – плата за спеціальне користування водними ресурсами.

З зазначеним погодився і сам позивач, виклавши в уточненнях до апеляційної скарги вимогу про скасування рішення суду першої інстанції лише в частині застосування штрафних санкцій за вказане правопорушення.

Стосовно застосування зазначеними вище податковими повідомленнями – рішеннями штрафних санкцій за порушення податкового законодавства щодо користування водними ресурсами, Вищий адміністративний суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Арбітражного суду Донецької області порушено справу №35-1-1б про банкрутство ВАТ "Макіївський металургійний комбінат". Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.11.2001 р. у даній справи введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), стосуються вимог, зобов’язань, які охоплюються поняттям мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати з урахуванням визначення мораторію, наведеного у статті 1 Закону.

Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв’язку із чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

З огляду на наведене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов’язань поточних кредиторів, то за цими зобов’язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення в разі невиконання зазначених зобов’язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на їх виконання і штрафних санкцій ґрунтуються на законі.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій із підстави введення мораторію у зв’язку із порушенням щодо нього справи про банкрутство є помилковим, тоді як судом першої інстанцій вірно враховано фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права при відмові в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000102330/1 від 09.03.04 р., №0000102330/2 від 26.05.2005 р. та №0000102330/3 від 05.08.04 р.

Виходячи з викладеного, Вищий адміністративний суд України зазначає, що рішення Господарського суду Донецької області від 16.05.2005 р. у справі №7/32а прийнято відповідно до вимог чинного законодавства і скасовано постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2005 р. в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій із підстави введення мораторію – помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга ДПІ у м. Макіївці підлягає частковому задоволенню, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2005 р. у справі №7/32а в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Донецької області від 16.05.2005 р. – залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Макіївці на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2005 р. у справі №7/32а задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2005 р. у справі №7/32а в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій скасувати.

Рішення Господарського суду Донецької області від 16.05.2005 р. у справі №7/32а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.