Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в місті Донецьку ради про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня,

ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що йому як учаснику бойових дій, а з травня 2005 року - як інваліду війни, відповідно до ст. ст. 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу. Посилаючись на те, що такі виплати у 2005-2007 роках проводилися не в повному обсязі, позивач просив зобов'язати відповідача здійснити доплату недоотриманої суми разової грошової допомоги.

Постановою Пролетарського районного суду міста Донецька від 08 січня 2008 року позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2008 року скасовано постанову Пролетарського районного суду міста Донецька від 08 січня 2008 року; позов задоволено частково: визнано дії відповідача щодо нарахування і виплаті позивачеві щорічної допомог до 5 травня в розмірах, невідповідних вимогам ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у 2007 році неправомірними; зобов'язано відповідача нарахувати та сплатити за рахунок Державного бюджету України позивачу недоплачену суму щорічної грошової допомоги інваліду війни 2 групи за 2007 рік в розмірі 2 888 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу на нього. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, відповідач просить спірне рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечень не надійшло.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, а з 21 листопада 2005 року - інваліда війни ІІ групи.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, а інвалідам війни у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. .

Виплата вказаної допомоги проводилась позивачу в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет на 2005-2007 роки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що положення законів України про Державний бюджет України на 2005, 2006 роки не були визнані неконституційними, а тому підстави для задоволення позову в частині стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2005, 2006 роки відсутні. Між тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення статті закону України про Державний бюджет України на 2007 рік, якою встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , а тому виплата разової щорічної грошової допомоги до 5 травня інваліду війни в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України у 2007 році є незаконною.

Проте з висновками судів не можна погодитись.

Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та закони України про Державний бюджет України на 2005-2007 роки), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інваліду війни.

Отже для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Таким чином дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України, не можна визнати неправомірними, оскільки норми вказаних законів мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Посилання суду апеляційної інстанції на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , яким визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України 2007 рік" (489-16) , не приймаються судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення законів України про Державний бюджет України були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання скаржника на невідповідність положень законів України про Державний бюджет на 2005, 2006 роки Конституції України (254к/96-ВР) не приймаються судом, оскільки питання визнання неконституційними положень окремих законів відносить до компетенції Конституційного суду України, а не до повноважень судів загальної юрисдикції.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Пролетарського районного суду міста Донецька від 08 січня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2008 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.