Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Костенка М.І.

Ланченко Л.В.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача: неявка;

розглянувши касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2005 р.

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2005 р.

у справі №13/228-3059 (14/98-3190)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр"

до 1.Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

2.Відділення державного казначейства у м. Тернополі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр" (далі по тексту – позивач, ТОВ "Техно-Центр") звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач 1, Тернопільська ОДПІ) та Відділення державного казначейства у м. Тернополі (далі по тексту – відповідач 2, ВДК у м. Тернополі) про (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.06.2003 р. №3817/0002552303/0/19219 та повернення з Держбюджету стягнутих на його підставі грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2005р. у справі №13/228-3059 (14/98-3190) (суддя Стопник С.Г.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2005р. (головуючий суддя – Орищин Г.В., судді Бобеляк О.М., Дубник О.П.), позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.06.2003 р. №3817/0002552303/0/19219 та повернено з місцевого бюджету Тернопільської міської ради на користь ТОВ "Техно-Центр" 2342,75 грн. стягнутих штрафних санкцій.

Тернопільська ОДПІ, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2005р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2005р. у справі №13/228-3059 (14/98-3190), звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити матеріали справи на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Тернопільської ОДПІ підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10.06.2003р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №3817/0002552303/0/19219, яким до позивача застосовано фінансові санкції за порушення податкового законодавства у розмірі 2342,75 грн.

Вказане податкове повідомлення – рішення від 10.06.2003 р. №3817/0002552303/0/19219 прийнято Тернопільською ОДПІ на підставі акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктом підприємницької діяльності ТОВ "Техно-Центр" від 09.06.2003р. (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог п.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція по відпуску палива на суму 468,55 грн. через реєстратор розрахункових операцій (далі по тексту – РРО) проведена не була, у зв’язку з чим відповідачем на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до позивача застосовано фінансові санкції у п’ятикратному розмірі від суми порушення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, виходив, зокрема, з того, що Акт перевірки містить суперечливі відомості щодо реалізації позивачем паливно-мастильних матеріалів та штрафні санкції за порушення вимог законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій не є податковим платежем, а тому податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися в повній мірі з такими висновками судів попередніх інстанції, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин справи.

Дійсно, визначення штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг саме податковим зобов’язанням є безпідставним, оскільки відповідно до положень преамбули, п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" податкове зобов’язання стосується лише сфери сплати встановлених законами України податків та зборів (обов’язкових платежів).

Однак, застосування штрафних санкцій саме податковим повідомленням-рішенням не є безумовною підставою для їх скасування, оскільки штрафні санкції нараховані за фактичне порушення вимог законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а відповідальність за вказані порушення встановлена Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

Відповідно до ст. 1Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п.п. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Статтею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).

Відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) касовий чек є розрахунковим документом, який підтверджує факт продажу товару.

Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій, який застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням, встановлений "Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затвердженою наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998р. № 81/38/101/235/122 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 р. за № 685/3978 (z0685-99) .

Вимоги цієї Інструкції є обов’язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Пункт 4.1.7.18 зобов’язує зазначених суб’єктів при проведенні розрахунків із споживачами за нафтопродукти, які реалізуються через АЗС, застосовувати лише спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати, що внесені до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп’ютерних систем України для сфери застосування на АЗС, в повному складі технічних засобів, зазначеному в реєстрі.

Відповідно до п. 4.1.7.28 вказаної Інструкції заправка за платіжними електронними картками відображається у змінному звіті АЗС (додаток 25).

Згідно із вимогами чинного законодавства (Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, встановлені Додатком № 7 до протокольного рішення від 27.06.2002 р. №13 Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом, Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 р. № 199 (199-2002-п) ) реалізація пального через АЗС повинна здійснюватись із застосуванням спеціалізованих комп’ютерно-касових систем, які повинні бути включені до Держреєстру, відповідати вищевказаним Технічним вимогам до ЕККА та повинні забезпечувати відпуск пального в єдиному циклі з друкуванням фіскального касового чека.

Відповідно до п. 12 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Таким чином, за аналізом вказаних правових норм, при вирішення даного спору суттєве значення має те, яким чином здійснювався відпуск пального (із застосуванням спеціалізованих комп’ютерно-касових систем, що забезпечують відпуск пального в єдиному циклі з друкуванням фіскального касового чека чи з окремих ємностей, не підключених до паливно-роздавальних колонок, спеціально призначених для зберігання та відпуску попередньо оплачених оптових партій пального, або пального, що знаходиться на відповідальному зберіганні без набуття права власності на них утримувачем, оформленому відповідними договорами).

Всупереч вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, який підлягав застосуванню судами на час розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанцій не були вжиті передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій взагалі не були досліджені вказані в Акті перевірки порушення позивачем вимог законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, та не надано обґрунтованої оцінки доводам позивача та податкового органу, викладених в їх заявах та запереченнях.

За вказаних обставин ухвалені попередніми судовими інстанціями судові рішення про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.06.2003 р. №3817/0002552303/0/19219 та повернення стягнутих на його підставі грошових коштів, є передчасними.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2005р. у справі №13/228-3059 (14/98-3190) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2005р. у справі №13/228-3059 (14/98-3190) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.