Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Смоковича М.І.,

Весельської Т.Ф.,

Розваляєвої Т.С.,

Чумаченко Т.А.,

Штульман І.В. (доповідач),-

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, третя особа: Підприємство "Гассіб" з іноземними інвестиціями, про визнання рішення міської ради №424 від 12 вересня 2003 року протиправним та його скасування, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2007 року, -

У червні 2006 року ОСОБА_1., ОСОБА_2. звернулися до суду з адміністративним позовом до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 12.09.2003р. "Про затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування будівель комерційного використання та надання дозволу підприємству "Гассіб" з іноземною інвестицією на складання проекту відведення земельних ділянок та внесення часткових змін в рішення міської ради 14 сесії 24 скликання від 17.06.2003р. №401" в частині затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування будівель комерційного використання підприємству з іноземною інвестицією "Гассіб" та надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки за рахунок земель територіальної громади міста, скасувавши п.п.1 та 2 вказаного рішення.

В обґрунтування позову заявники вказували, що згадане рішення №424 від 12.09.2003р. прийнято на основі містобудівного обґрунтування місця розташування будівель комерційного використання на земельній ділянці АДРЕСА_1, розробленого міським комунальним підприємством "Місто", яке згідно висновку №447 від 22.05.2006р. будівельно-технічного дослідження спеціаліста Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України не відповідає нормам діючого законодавства.

Позивачі вважають, що всупереч вимогам ст. 18 Закону України "Про планування та забудову територій" від 20.04.2000р. №1699-III, приймаючи оскаржуване рішення, відповідачем не було враховано інтереси громади, зокрема мешканців прилеглого до забудови будинку, чим порушено їх право на прибудинкову територію.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 08.11.2006р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17.04.2007р., в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2. подав касаційну скаргу, просить скасувати вищезазначені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України (2747-15) , суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Вінницької міської ради №424 від 12.09.2003р. в оскаржуваній позивачами частині було затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування будівель комерційного використання підприємству з іноземною інвестицією "Гассіб" та надано дозвіл на складення проекту відведення земельної ділянки підприємству під будівництво магазину, офісних приміщень, по вул. Козицького-Володарськоґо, орієнтовною площею –0,0637га, з них: для комерційних потреб –0,0329га, для громадських потреб –0,0308га, за рахунок земель територіальної громади міста.

Позивачі, відстоюючи своє право на безперешкодне користування прилеглою до будинку територією, вказували на невідповідність прийнятого відповідачем рішення вимогам діючого законодавства.

Постановляючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.

Проте з таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства (далі- КАС) України (2747-15) компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб’єкт владних повноважень"відповідно до п.7 ч.1 ст.3 того самого Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що міська рада має право розпоряджатися землями територіальної громади, яке вона здійснює шляхом: передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування і вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викупу земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади села; організації землеустрою; координації діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного й екологічного законодавства; обмеження, тимчасової заборони (зупинення) використання земель громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовки висновків щодо вилучення (викупу) і надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж селищ; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. При цьому за змістом зазначеної статті міська рада має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Із наведеного випливає, що при здійсненні повноважень власника землі міська рада є не суб’єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є право на землю, що в свою чергу виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому орган місцевого самоврядування в цих відносинах виступає як суб’єкт права власності, а не як суб'єкт владних повноважень. Прийняття зазначеним органом рішення є етапом реалізації волі власника на укладення договору, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

За правилами ч.1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.ст.155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню з закриттям провадження в адміністративній справі.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 157, 222, 223, 228, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково .

Постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 08 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2007 року – скасувати .

Провадження в адміністративній справі – закрити .

Роз’яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.