Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

при секретарі: Сторчоус Н.А.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Державної виконавчої служби у Сокальському районі Львівської області про порушення її прав, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 28 вересня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2007 року, -

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії Державної виконавчої служби (далі –ДВС) Сокальського району Львівської області, вважаючи, що державним виконавцем відділу ДВС Сокальського районного управління юстиції Львівської області 15.07.2005р. було безпідставно винесено постанову про повернення їй виконавчого документу за виконавчим листом №2-894 про стягнення з Відділу освіти Сокальської райдержадміністрації на її користь 4886,05грн., виданого 24.03.2005р. Сокальським районним судом Львівської області. Свої вимоги обґрунтовує тим, що заборгованість з виплат, яка виникла перед нею, не підпадає під дію Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів".

ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії суб’єкта оскарження та скасувати постанову державного виконавця ВДВС Сокальського районного управління юстиції Львівської області від 15.07.2005р. про повернення їй вищезазначеного виконавчого листа №2-894, відновивши виконавче провадження.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 28.09.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2007р., в задоволенні скарги було відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить постановлені по справі судові рішення скасувати та задовольнити заявлені неї вимоги.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що 04.05.2005р. до відділу ДВС Сокальського районного управління юстиції на виконання надійшов виконавчий лист №2-894, виданий 24.03.2005р. Сокальським районним судом Львівської області, про стягнення з Відділу освіти Сокальської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 4886,05грн. заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту".

06.05.2005р. постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження. В порядку ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" дане виконавче провадження 13.05.2005р було приєднано до зведеного виконавчого провадження відносно відділу освіти Сокольської райдержадміністрації. постановами державного виконавця було накладено арешт на кошти відділу освіти виконавчих органів Сокольської міської Ради.

15.07.2005р. постановою державного виконавця виконавчий лист

№2-894 було повернуто ОСОБА_1 в порядку п.2 ч.1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв’язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення та на підставі положень Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту", ст.2 якого визначено, що кредиторська заборгованість щодо виплат, встановлених ст. 57 Закону України "Про освіту" є обов’язковою до погашення і погашається протягом п’яти років рівними частинами шляхом включення цих видатків відповідними законами України про Державний бюджет України починаючи з 2005 року у вигляді окремих цільових субвенцій з Державного бюджету України відповідним місцевим бюджетам або безпосередньо з Державного бюджету України для категорій працівників, що фінансуються з Державного бюджету України.

Позивач, заперечуючи проти висновків судів попередніх інстанцій, у касаційній скарзі посилається на неприпустимість застосування в даному випадку іншого закону крім Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , відповідно ст.3 якого державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами.

Надаючи оцінку приведеним доводам, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 ст. 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами, внесеними згідно із Законом №1095-IV від 10.07.2003р. (1095-15) ) встановлено, що державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Всупереч наведеним положенням закону, якими визначено обов’язок органів державної виконавчої служби неухильно виконувати приписи судового рішення, яке набрало законної сили, державний виконавець, повертаючи виконавчий лист стягувачу, вдався до заходів якими фактично змінив порядок виконання судового рішення.

Разом з тим, повноваження щодо відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, згідно приписів ст. 263 КАС України, віднесено до компетенції суду.

За наявності відповідних обставин державний виконавець має право звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Наведених положень закону суди попередніх інстанцій не врахували і дійшли помилкового висновку про правомірність дій суб’єкта оскарження, а відтак постановлені ними рішення не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження"в редакції згідно із Законом №2716-IV від 23.06.2005 (2716-15) , якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання ухвали суду, постанови начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

Оскільки по справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно й правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, згідно приписів ст. 229 КАС України, постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення скарги ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 221, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити .

Постанову Сокальського районного суду Львівської області від 28 вересня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2007 року – скасувати .

Прийняти по справі нову постанову, якою скаргу ОСОБА_1 задовольнити . Визнати протиправними дії Державної виконавчої служби у Сокальському районі Львівської області та скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС Сокальського районного управління юстиції Львівської області від 15 липня 2005 року про повернення виконавчого листа №2-894 ОСОБА_1 про стягнення з Відділу освіти Сокальської районної державної адміністрації на її користь 4886 гривень 05 копійок, виданого 24 березня 2005 року Сокальським районним судом Львівської області, відновивши виконавче провадження.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені ст.ст. 235- 239 КАС України.