Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька про перерахунок та виплату пенсії,

13 серпня 2008 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька, відповідно до уточнюючих вимог якого просив визнати дії відповідача по відмові в перерахунку пенсії незаконними; зобов'язання відповідача провести перерахування пенсії та додаткової пенсії у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22 травня 2008 року.

Позивач зазначив, що він є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому повинен отримувати основну та додаткову пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову відповідача привести його у відповідність з останніми, позивач просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року позов задоволено частково: визнано неправомірною відмову відповідача в перерахунку позивачу пенсії по інвалідності відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії по інвалідності у відповідності зі статтями 49, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб з 01 липня 2008 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року з посиланням на те, що суд першої інстанції, вірно задовольнивши позовні вимоги в частині основної та додаткової пенсії, в резолютивній частині рішення не зазначив про зобов'язання відповідача щодо додаткової пенсії, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року змінено: зобов'язано останнього з 1 липня 2008 року провести позивачу перерахунок та виплату основної пенсії з інвалідності із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, із розрахунку 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 належить до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, інвалід ІІ групи.

Відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, інвалідам ІІ групи, призначається державна пенсія в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячна додаткова пенсія в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що обчислення пенсій, виходячи з розміру, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 (1-2002-п) , є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , який набрав чинності з 01 січня 2008 року, внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) :

текст ст. 50 Закону викладено у такій редакції: "Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність";

текст ст. 54 Закону викладено у такій редакції: "У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судами встановлено, що з 01 січня 2008 року відповідачем державна та додаткова пенсія виплачувалась у розмірах, встановлених вказаними статтями. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційним положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача провести необхідні перерахунки та виплати з 01 липня 2008 року.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції вірно змінив рішення суду першої інстанції, то колегія суддів вважає правильним залишити без змін рішення апеляційного суду.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.