Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня,

ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що йому, як інваліду війни, відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу. Посилаючись на те, що такі виплати у 2003-2007 роках проводилися не в повному обсязі, позивач просив зобов'язати відповідача здійснити доплату недоотриманої суми разової грошової допомоги.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 вересня 2007 року замінено неналежного відповідача Управління праці та соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області належним відповідачем Головним управлінням праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, а також залучено до участі у справі в якості других відповідачів Міністерство фінансів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Державне казначейство України, Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області.

Постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року, позов задоволено частково: зобов'язано Міністерство фінансів України виділити та перерахувати через Міністерство праці та соціального захисту населення Головному управлінню праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації нарахувати для виплати ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій, інваліду війни 2 групи за 2007 рік в розмірі 2 816 грн. 00 коп.; зобов'язано Головне управлінню праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 отримані на його ім'я кошти; в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Міністерство фінансів України подало касаційну скаргу на них. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило спірні рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю.

Заперечень не надійшло.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 має статус інваліда війни ІІ групи.

Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. .

Виплата вказаної допомоги проводилась позивачу в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет на 2003-2007 роки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення статті закону України про Державний бюджет України на 2007 рік, якою встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , а тому виплата разової щорічної грошової допомоги до 5 травня інваліду війни в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України є незаконною, оскільки положення вказаних законів порушують Конституцію України (254к/96-ВР) .

Проте з висновками судів не можна погодитись.

Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та закони України про Державний бюджет України на 2003-2007 роки), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інваліду війни.

Отже для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Таким чином дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України, не можна визнати неправомірними, оскільки норми вказаних законів мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Посилання судів на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , яким визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України 2007 рік" (489-16) , не приймаються судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення законів України про Державний бюджет України були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, вирішуючи даний спір щодо виплати позивачу передбачених законом сум, суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог статті 2 КАС та частини третьої статті 159 КАС не дослідили і не дали правової оцінки законодавчим актам, які визначають правосуб'єктність відповідачів, їх права та обов'язки у сфері публічних відносин та не встановили у чому полягає порушення відповідачами прав позивача по заявлених вимогах.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити частково.

Постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року в частині зобов'язань Міністерства фінансів України виділити та перерахувати через Міністерство праці та соціального захисту населення Головному управлінню праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації нарахувати для виплати ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій, інваліду війни 2 групи за 2007 рік в розмірі 2 816 грн. 00 коп.; зобов'язань Головне управлінню праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 отримані на його ім'я кошти скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 в частині зобов'язань Міністерства фінансів України виділити та перерахувати через Міністерство праці та соціального захисту населення Головному управлінню праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації нарахувати для виплати ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій, інваліду війни 2 групи за 2007 рік в розмірі 2 816 грн. 00 коп.; зобов'язань Головне управлінню праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 отримані на його ім'я кошти відмовити.

В іншій частині постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.