Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А..

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи

за скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, на дії Першого заступника Голови виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Ониськіва Богдана Зіновійовича,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2005 року, -

У січні 2005 року ОСОБА_1. в порядку провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, звернулася до суду в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2. зі скаргою на дії Першого заступника Голови виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Ониськіва Б.З. щодо відмови надати інформацію.

Обґрунтовуючи вимоги скарги зазначала, що в зв'язку з виселенням з будинку АДРЕСА_2, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради 5 червня 1996 року надав її сім'ї гарантійного листа на отримання трикімнатної квартири у новозбудованому будинку АДРЕСА_1 а 27 грудня 1996 року - надав квартиру НОМЕР_1у цьому будинку.

Втім, зазначену квартиру вони фактично не отримали, оскільки в подальшому її було надано іншій особі, а 22 жовтня 2004 року виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради пред'явив в суді позов про виселення її неповнолітньої доньки з будинкуАДРЕСА_2, без надання іншого житла.

Посилаючись, що її звернення не було належним чином розглянуто Головою виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Ониськіва Б.З., оскільки лист за його підписом не містив конкретної відповіді на порушене нею питання щодо причин непоселення її доньки ОСОБА_2. до квартири НОМЕР_1будинку АДРЕСА_1 просила визнати його дії неправомірними та зобов'язати надати інформацію.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2005 року, ОСОБА_1. відмовлено в задоволенні скарги.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, заявник звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її у порядку, визначеному пунктом 10 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) Вищому адміністративному суду України для вирішення.

У касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм матеріального права, ставиться питання про їх скасування і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Справа розглянута судами попередніх інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 3 Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР звернення громадян визначено як викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно зі статтями 4, 12 цього Закону до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать у сфері управлінської діяльності такі, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Судами встановлено, що відповідь на заяву, яка надійшла 1 листопада 2004 року, була надана ОСОБА_1. листом від 1 грудня 2004 року за № С/32/8 за підписом Першого заступника Голови виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Ониськіва Б.З. За замістом цього листа, з метою вирішення порушеного в зверненні питання, заявнику запропоновано надати ордер на вселення до квартири НОМЕР_1будинку АДРЕСА_1 до якого включена ОСОБА_2., а не гарантійний лист, оскільки останній не є підставою для вселення в житлове приміщення.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суди проаналізували результати та наслідки розгляду скарги ОСОБА_1. та дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповіддю на звернення права, інтереси чи свободи заявника не порушені.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суди всебічно і повно встановили всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, та не порушили норми матеріального і процесуального права, а тому ухвалені ними рішення підлягають залишенню в силі.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, оскільки зводяться до наведення фактичних обставин справи, переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки, а тому за правилом частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.