Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А..

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи

за скаргою ОСОБА_1на дії Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на рішення Апеляційного суду Сумської області від 18 травня 2005 року, -

У листопаді 2004 року ОСОБА_1в порядку провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, звернувся до суду зі скаргою на дії Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради щодо відмови компенсувати йому витрати на бензин та технічне обслуговування транспортного засобу.

Зазначав, що як інвалід Великої Вітчизняної війни ІІ групи, має право на компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля. Однак, Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради відмовилося компенсувати понесені ним витрати у зв'язку з тим, що він користується не автомобілем, а мотоциклом.

Втім, мотоцикл МТ-10 за призначенням та технічними характеристиками є однаковим з автомобілем ЗАЗ-968 М 005, яким забезпечуються інваліди, а тому просив визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради неправомірними та зобов'язати виплатити указану компенсацію.

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 24 грудня 2004 року ОСОБА_1відмовлено в задоволенні скарги.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 18 травня 2005 року рішення Зарічного районного суду міста Суми від 24 грудня 2004 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення скарги.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її у порядку, визначеному пунктом 10 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) Вищому адміністративному суду України для вирішення.

У касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм матеріального права, ставиться питання про його скасування і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Справа розглянута судами попередніх інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.

Питання виплати інвалідам компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування регулюється Положенням про виплату інвалідам компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування (далі - Положенням), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 1998 року № 269. Цим Положенням передбачена виплата компенсації інвалідам, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення автомобілями в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року № 999 "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" (999-97-п) (пункт 1 Положення).

Як вбачається з цього Порядку, інваліди забезпечуються автомобілями безплатно або шляхом продажу їм автомобіля на пільгових умовах, залежно від встановлених медичних показань. Інваліди, які мають право на забезпечення автомобілем, беруться на облік в управлінні праці та соціального захисту населення за місцем постійного проживання на підставі поданої ними заяви.

Відповідно до пунктів 2, 10, 12 Положення, підставою для виплати інвалідам компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування є висновок медико-соціальної експертної комісії про наявність медичних показань для забезпечення автомобілями безплатно чи на пільгових умовах. Для одержання компенсації подаються заява, технічний паспорт про реєстрацію автомобіля на ім'я інваліда з відповідними позначками органів Державтоінспекції про придатність автомобіля для експлуатації, а також копії посвідчення інваліда війни та посвідчення водія. Її виплата провадиться з дня реєстрації отриманого безплатно чи на пільгових умовах автомобіля в органах Державтоінспекції.

Як виключення, виплата такої компенсації передбачена для інвалідів Великої Вітчизняної війни І та ІІ групи (незалежно від наявності у них медичних показань для забезпечення їх автомобілями безплатно чи на пільгових умовах), у разі, якщо вони користуються автомобілями, придбаними за власні кошти.

З системного аналізу наведених правових норм слідує, що інвалід Великої Вітчизняної війни І та ІІ групи може претендувати на виплату такої компенсації, незалежно від того, якими є медичні показники для забезпечення його автомобілем - чи то безплатно, чи то на пільгових умовах, у разі, якщо орган соціального захисту не забезпечив його автомобілем і він вимушений був придбати транспортний засіб за власні кошти.

Оскільки ж ОСОБА_1., як вбачається з матеріалів справи, на обліку для забезпечення спецавтотранспортом не перебував, медичні показники для забезпечення його автотранспортом відсутні, і, до того ж, має в своєму користуванні не автомобіль, а мотоцикл, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність його скарги та відмовив в її задоволенні.

Апеляційний же суд дав невірну оцінку наведеним обставинам та помилився у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим ухвалене ним рішення підлягає скасуванню, а скасоване ним законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

З огляду на викладене, керуючись статтями 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Сумської області від 18 травня 2005 року скасувати та залишити в силі рішення Зарічного районного суду міста Суми від 24 грудня 2004 року .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.