Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А..

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи

за скаргою ОСОБА_1на дії виконавчого комітету Керченської міської ради,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2005 року, -

У липні 2004 року ОСОБА_1. в порядку провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, звернулася до суду зі скаргою на дії виконавчого комітету Керченської міської ради щодо відмови взяти її сім'ю на квартирний облік з серпня 1993 року за категорією депортованих громадян.

Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2005 року, ОСОБА_1відмовлено в задоволенні скарги.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, заявник звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її у порядку, визначеному пунктом 10 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) Вищому адміністративному суду України для вирішення.

У касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм матеріального права, ставиться питання про їх скасування і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Справа розглянута судами попередніх інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.

Ведення квартирного обліку громадян, депортованих з території України за національною ознакою, та членів їх сімей (чоловік, дружина і діти), які повернулися на постійне проживання в Україну і потребують поліпшення житлових умов, покладається на відділи з обліку та розподілу житла виконавчих комітетів місцевих рад. Квартирний облік таких громадян здійснюється в порядку окремої черги.

Судами встановлено, що ОСОБА_1. з сім'єю, яка складається з п'яти чоловік, з 10 серпня 1993 року перебувала на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, за місцем її роботи в КБ ЖРК. На підставі ж рішення виконавчого комітету Керченської міської ради від 26 квітня 1996 року № 427 її зараховано на квартирний облік за місцем проживання (за загальною чергою та до списків осіб, які мають першочергове право на отримання житла), а також включено до списку депортованих громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

У зв'язку з ліквідацію Керченського КБ ЖРК, на підставі підпункту 2 пункту 32 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (470-84-п) , ОСОБА_1. разом з сім'єю переведена на квартирний облік до виконавчого комітету Керченської міської ради, зі збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку за місцем роботи. При цьому, в списках категорії депортованих громадян залишилася з 26 квітня 1996 року.

Оскільки, на її думку, виконавчий комітет Керченської міської ради порушив її права, безпідставно відмовивши в обрахуванні часу перебування її сім'ї на квартирному обліку за категорією депортованих громадян з серпня 1993 року, звернулася до суду за їх захистом.

Відповідно до частини 3 статті - 248-7 ЦПК України 1963 року, якщо оскаржувані рішення чи дії було вчинено відповідно до закону, в межах повноважень органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової або службової особи і права, свободи чи законні інтереси не були порушені, суд постановляє рішення про відмову у задоволенні скарги.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, виходив з того, що громадяни беруться на квартирний облік у виконавчому комітеті за місцем проживання, зі збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку та в списках осіб, які мають першочергове право на отримання житла у разі, зокрема, ліквідації підприємства, установи, організації. Оскільки житловим законодавством не передбачено ведення на підприємствах, в установах та організаціях квартирного обліку за такою категорією як депортовані громадяни, не вівся він і в ліквідованому КБ ЖРК, то виконавчий комітет Керченської міської ради правомірно відмовив ОСОБА_1у зарахуванні до списків цієї пільгової категорії часу її перебування на квартирному обліку в КБ ЖРК.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні справи суди у повному обсязі встановили її обставини, перевірили доводи заявника і суб'єкта оскарження та дали їм належну правову оцінку й ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів обґрунтовані та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а також поясненнями осіб, які брали участь у розгляді справи.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушено норми процесуального права, а тому за правилом частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.