2-а-6182/08/6/0170 Про зобов'язання нарахувати підвищення до пенсії та стягнення моральної шкоди - 05.11.2009 Прийняття

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 23.02.09 у справі № 2а-6182/08/6

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим (пр. 30-річчя Перемоги, 6,смт. Роздольне,Автономна Республіка Крим,96200)

про нарахування надбавки до пенсії і стягнення моральної шкоди, -

01.11.07 позивач звернувся до Роздольненського районного суду АР Крим з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим про зобов’язання нарахувати недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007 рік у розмірі 1263,6 грн. та моральної шкоди у розмірі 500 грн.

Ухвалою Роздольненського районного суду АР Крим від 09.10.08 адміністративна справа була передана до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Заявою від 06.11.08 позивач збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2008 рік у розмірі 954,4 грн., а всього за період 2007-2008 р.р. - 2223 грн. та моральну шкоду у розмірі 1700 грн. (а.с.29).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус дитини війни та має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни"від 18.11.2004 № 2195-IV (2195-15) , зокрема, на підвищення пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.02.09 позовні вимоги задоволені частково:

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим нарахувати ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у сумі 1316,50 грн., з яких: 735,30 грн. щомісячна державна соціальна допомога за період з липня по грудень 2007 року, 581.20 грн. щомісячна державна соціальна допомога за період з травня по жовтнь 2008 року;

В решті позову - відмовлено. Судом вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з постановою суду, позивач та відповідач звернулись з апеляційними скаргами, в яких просить скасувати вказану постанову.

Позивач в апеляційній скарзі вказує, що не відповідає обставинам справи висновок суду щодо ненадання позивачем доказів про обґрунтованість розміру моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, суд не прийняв до уваги, що для надбавок до пенсії поняття "мінімальна пенсія за віком"не застосовується; відсутній порядок розрахунку надбавки, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; передбачене Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) визначення розміру мінімальної пенсії за віком застосовується для розрахунку пенсії, призначеної відповідно до цього Закону; фінансування виплат по цьому закону здійснюється з Державного бюджету України, у відповідача відсутні зобов’язання по виплаті цієї допомоги.

У судове засідання, призначене на 05.11.09 сторони не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. До початку слухання справи відповідач надав суду телефонограму, в якій просив розглянути справу без його участі. Позивач про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що явка в судове засідання це право, а не обов'язок учасників процесу, неявка в судове засідання сторін по справі не перешкоджає судовому розгляду, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, належним чином повідомлених про час, місце та дату слухання справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю –доповідача, яка доповіла зміст постанови, що оскаржується, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а постанова суду від 23.02.09 підлягає зміни з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач –ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, має статус дитини війни (що відповідачем не спростовується), відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, у зв’язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до пункту 1.1. Розділу 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 № 11-2 (z0581-02) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 за № 208/14899 (z0208-08) , головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

Отже, Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"№ 2195-IV від 18.11.2004, в редакції, яка діяла в спірний період, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"від 20.12.2005 № 3235-ІV зупинена на 2006 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19.12.2006 № 489-V зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19.12.2006 № 489-V встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-рп від 09.07.2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Законом України "Про Державний бюджет України"інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій та третій статті 95 Конституції України. Також зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема: пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян –таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, засади регулювання сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, охорони здоров'я.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, кожна фізична ...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Розглядаючи борги у сенсі поняття "власності", яке міститься у частині першій статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права"і, таким чином, як власність.

Тому при розгляді справи "Кечко проти України"(заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які соціальні виплати здійснювати своїм громадянам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких виплат шляхом внесення відповідних змін до законодавства.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає певні соціальні виплати і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені соціальні виплати з бюджету і який є діючим, та Закону України "Про Державний бюджет"на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

У Конституції України (254к/96-ВР) проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Тобто чинне правове положення передбачає виплату відповідної соціальної допомоги і якщо дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"№ 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Право на отримання державної соціальної допомоги, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"№ 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Отже, положення Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру цієї допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України (254к/96-ВР) та міжнародному праву.

За таких підстав висновки суду першої інстанції відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного –частині першій статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини, як джерелу права.

Таким чином, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№ 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19.12.2006 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2007 –380,00грн., з 01.04.2007 –406,00грн., з 01.10.2007 –411,00грн.

Судом встановлено, що позивач протягом 2007 року не отримував щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що виплаті позивачу підлягає щомісячна соціальна державна допомога з 09.07.07 ( з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 6-рп від 09.07.2007 (v0a6p710-07) ) по грудень 2007 року.

Однак, при розрахунку суми, яка підлягає виплати позивачу, суд не врахував прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток.

Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489 "Про Державний бюджет України на 2007 рік", для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з 01 квітня по 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Позивач звернувся до суду 01.11.07 року.

Щомісячна державна соціальна допомога за липень - рудень 2007 року дорівнює 742,65 грн. (123, 02 грн. х 3 + 124,53 грн. х 3 = 742,65 грн.)

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню підвищення до пенсії дітям війни за період з липня по грудень 2007 року в сумі 742,65 грн.

Позивачем також були заявлені вимоги про донарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"№ 107-VI від 28.12.2007 (107-17) текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"викладений в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни". Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (v010p710-08) підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"№ 107-VI від 28.12.2007 (107-17) визнаний таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Згідно зі ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня - 470 грн.; з 01 квітня - 481 грн.; з 01 липня - 482 грн.; з 01 жовтня - 498 грн.

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, із 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Ураховуючи положення Конституції України (254к/96-ВР) щодо дій нормативно - правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього закону від 18 листопада 2004 року №2195-1V, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

О тже, з цієї дати особи із статусом дітей війни мають право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Судом встановлено, що позивач протягом 2008 року отримував наступну допомогу:

з 01.01.08 по 01.04.08 - 47 грн. х 3 міс = 141,00;

з 01.04.08 по 01.07.08 - 48,10 грн. х 3 міс. = 144,30 грн.;

з 01.07.08 по 01.10.08 - 48,20 грн. х 3 міс. = 144,60 грн.;

з 01.10.08 - 49,80 грн., всього 479,70 грн.

Позивач звернувся до суду 01.11.07.

Нарахуванню та виплаті підлягає щомісячна державна соціальна допомога з травня (з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (v010p710-08) ) по жовтень 2008 року у розмірі 1439,10 грн.

З урахуванням здійснених позивачу виплат у розмірі 479,70 грн. нарахуванню та виплаті підлягає щомісячна державна соціальна допомога з травня по жовтень 2008 року у розмірі 581,20 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми моральної шкоди у розмірі 1700 грн. задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав .

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , обов’язковому з‘ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доказів моральної шкоди та обгрунтовання підстав для її відшкодування позивач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав.

Тому позовні вимоги в цієї частині підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, рішення суду підлягає зміні з викладенням абзацу другого резолютивної частині постанови суду від 23.02.09 в новій редакції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, пунктом 1 частини першої статті 201, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим - залишити без задоволення.

3. Абзац другій резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.02.09 у справі № 2а-6182/08/6 - змінити, виклавши його в наступній редакції:

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з липня по грудень 2007 року у розмірі 742,65 та з травня по жовтень 2008 року у розмірі 581,20 грн., всього 1323,85 грн.

4.В решті –постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.02.09 у справі № 2а-6182/08/6 – залишити без змін.

Судові витрати віднести на рахунок Державного бюджету України.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

постанова може бути оскаржена в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом (2747-15) , а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови у повному обсязі.