Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 28.04.09 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2007

у справі №А17/291-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чижи"

до Державної податкової інспекції у Красно гвардійському районі

м. Дніпропетровська

про визнання нечинним акту та податкового повідомлення рішення

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2006 у справі №А17/291-06 позовні вимоги товариства зі обмеженою відповідальністю "Чижи" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська №0008431501/019527 від 15.12.2005, в частині визнання нечинним акту Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська №297/15-114/24996375 від 15.12.2005 провадження у справі закрито.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2007 постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2006 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведено перевірку податкових декларацій товариства з обмеженою відповідальністю "Чижи" по податку на прибуток, за результатами якої складено акт № 297/15-114/24996375 від 15.12.2005.

Перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат та сум непогашеної заборгованості на суму 862,5 тис. грн. та заниження податкових зобов’язань на 215,6 тис. грн.

В акті перевірки, також зазначено, що 18.03.2002 було порушено провадження у справі про банкрутство закритого акціонерного товариства "Магнезит", постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2002 по справі №Б/24/36/02 та було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком до 12.11.2003.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008431501/0/9527 від 15.12.2005, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 226400 грн.: 215600 грн. основного платіжу, 10800 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідності до Декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2005 року до валових витрат позивачем віднесено 862,5тис.грн. внаслідок врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості (рядок 05.3 Декларації);

Зазначені відомості підтверджуються Додатком К4 до рядків 02.3, 05 та 23 декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2005 року.

Також в Додатку зазначено, що внаслідок коригування були збільшені валові витрати на 862,5 тис. грн. у зв’язку з невиконанням умов договору №3/99 від 01.01.1999 який укладено з компанією "Еліт Дистрибюшн";

Рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області від 15.02.2001. у справі № 8/504 за позовом позивача до закритого акціонерного товариства "Магнезит", яке набрало законної сили відповідно до постанови про перевірку рішення у порядку нагляду від 26.04.2001 по справі №8/504, встановлено, що між позивачем, закритим акціонерним товариством "Магнезит" та компанією "Еліт Дистрибюшн" було укладено договір №45 від 28.12.1999 про переведення боргу.

Відповідно до якого закрите акціонерне товариство "Магнезит" прийняло на себе зобов’язання сплатити борг компанії "Еліт Дистрибюшн" по контракту №3/99 від 01.01.1999 на постачання вугільної продукції на суму 218122,45 доларів США, також було стягнуто з рахунку закритого акціонерного товариства "Магнезит" на користь позивача 1269248,36 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби управління юстиції Бабушкінського району м. Дніпропетровська з заявою №326/1 від 01.06.2001 про відкриття виконавчого провадження та забезпечення виконання Рішення суду.

Листом від 26.10.2006 №02-44/4-57ф Державна виконавча служба у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на запит позивача повідомила його про те, що книга обліку виконавчих документів була втрачена державним виконавцем, на дільницю якого була розписана Заява позивача, у зв’язку з чим немає можливості повідомити про хід виконання зазначеного виконавчого документа та притягти винну особу до відповідальності.

Відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм ст. 12 цього Закону.

Безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає будь-яким ознакам зазначеним у п. 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема заборгованість, яка виявилась непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, закрите акціонерне товариство "Магнезит" визнано банкрутом 12.11.2002, а також наявність заборгованості закритого акціонерного товариства "Магнезит" перед позивачем.

Також, позивачем вжито всі можливі заходи для стягнення боргу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того що, заборгованість закритого акціонерного товариства "Магнезит" перед позивачем 12.11.2002 набула статусу безнадійної заборгованості, позивач правомірно відніс суму заборгованості до складу валових витрат у 2005 році.

Також господарські суди обґрунтовано, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, закрили провадження у справі в частині визнання нечинним акту перевірки Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська № 297/15-114/24996375 від 15.12.2005, оскільки даний акт не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, а отже позовні вимоги стосовно визнання його нечинним не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2006 та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2007 у справі №А17/291-06 – залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2007 у справі №А17/291-06 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.