Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Золочівському районі

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року

та постанову господарського суду Львівської області від 03.05.2006 року

у справі № 5/52-12/15 господарського суду Львівської області

за позовом Державної податкової інспекції у Золочівському районі

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Надбужжя"

2. Золочівської районної державної адміністрації Львівської області

3. Руда-Колтівської сільської ради

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, -

В січні 2006 року Золочівська МДПІ (правонаступником якої є ДПІ у Золочівському районі) звернулась до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 03.04.2006 року) про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.06.2003 року, укладеного між ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" та Золочівською районною державною адміністрацією Львівської області, з підстав його укладення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Також позивач просив застосувати наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним, передбачені статтею 208 ГК України, щодо стягнення в доход держави всього одержаного за зобов’язанням, тобто з ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" усього одержаного цим товариством (земельної ділянки вартістю 278160 грн.).

Постановою господарського суду Львівської області від 03.05.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Золочівському районі оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі № 346/10 від 22.02.2007 року, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, податкова інспекція ставила питання про скасування постановлених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

В зміненій касаційній скарзі № 4741/10/10-006 від 21.04.2009 року ДПІ у Золочівському районі просить змінити постанову господарського суду Львівської області від 03.05.2006 року, скасувавши ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року, та визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.06.2003 року, що знаходиться на території Руда-Колтівської сільської ради, укладений між ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" та Золочівською районною державною адміністрацією Львівської області, в частині викладеної у статті 2.2 вказаного договору умови сплати ПДВ покупцем, а не продавцем землі, як таку, що укладена з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. Також податкова інспекція просить прийняти рішення про застосування наслідків визнання господарського зобов’язання недійсним, передбачених статтею 208 ГК України, тобто про стягнення з ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" належного Золочівській районній державній адміністрації за договором – 46360 грн. (сума ПДВ за договором, що була закладена в ціні за земельну ділянку) в доход держави.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що між Золочівською районною державною адміністрацією Львівської області (продавець) та ТОВ "Мисливське господарство "Надбужжя" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 11.06.2003 року, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 5,1199 га в межах згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Руда-Колтівської сільської ради Золочівського району Львівської області для організації підсобного господарства по розведенню та вирощуванню риби, звірів і птахів для власних потреб та їх реалізації.

Податкова інспекція звернулась до суду з позовом про визнання недійсним на підставі статті 207 ГК України вказаного договору купівлі-продажу як такого, що вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, посилаючись при цьому на те, що сторони договору уклали його таким чином, щоб до бюджету не надійшов податок на додану вартість. Крім того, позивач просив застосувати до сторін договору наслідки, передбачені статтею 208 ГК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що згідно підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" звільняються від оподаткування операції з поставки (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних паїв, крім тих, що знаходяться під об’єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства. Крім того, судами вказано на те, що судовими інстанціями у справі № 3/257-13/273 вже було встановлено, що при укладенні спірного договору сторони не повинні були сплачувати податок на додану вартість у відповідності з підпунктом 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 зазначеного Закону, а тому такі обставини згідно статті 72 КАС України не потребують доказування.

Однак, вирішуючи питання щодо визнання спірного договору недійсним, судами попередніх інстанцій не враховано того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову, а тому колегія суддів доходить висновку про наявність таких підстав для закриття провадження у справі в цій частині.

На обґрунтування позову податкова інспекція послалась на статті 207, 208 ГК України.

За змістом частини 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, – нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню в частині вимог про визнання спірного договору недійсним, із закриттям провадження.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про застосування до сторін договору наслідків, передбачених статтею 208 ГК України, підлягають залишенню без змін. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України, підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій, дане у статті 238 цього Кодексу. На момент звернення податкової інспекції до суду з даним позовом закінчились строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 ГК України.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 228, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Золочівському районі залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року та постанову господарського суду Львівської області від 03.05.2006 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.06.2003 року скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.