Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

при секретарі: Сторчоус Н.А.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Сокирянської міської ради Чернівецької області про скасування правового акту суб’єкта владних повноважень, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 11 квітня 2007 року, -

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення сесії Сокирянської міської ради від 07.03.2006р. №216/35-06 "Про розгляд клопотання Сокирянського відділення Державного науково-виробничого підприємства (далі –ДНВП) "Чернівецький геоінфоцентр", зобов’язання відповідача прийняти рішення про передачу йому у приватну власність земельної ділянки, яка раніше перебувала в нього у фактичному користуванні.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що рішенням виконавчого комітету Сокирянської міської ради народних депутатів №80 від 17.04.1978р. йому було виділено земельну ділянку площею 600м2 в АДРЕСА_1 за рахунок земель державного фонду під будівництво житлового будинку та господарських споруд. У відповідності до розробленого Сокирянським районним відділом архітектури паспорту індивідуального забудовника ним на виділеній ділянці було побудовано житловий будинок і господарські споруди.

Рішенням виконкому Сокирянської міської ради №113 від 24.06.1992р. за його будинковолодінням було закріплено вільну земельну ділянку площею 200м2.

04.05.1995р. виконкомом Сокирянської міськради на підставі рішення виконкому від 15.03.1995р. та акту прийому житлового будинку в експлуатацію від 27.02.1995р. йому було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами по АДРЕСА_1. Право власності на житловий будинок було зареєстровано в бюро технічної інвентаризації 04.05.1995р.

Позивач відмічає, що рішенням 23 сесії Сокирянської міської ради ІV скликання від 20.12.2004р. №3/5-23/04 йому було передано у приватну власність за рахунок земель житлової та громадської забудови земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,08га.

30.09.2005р. рішенням 29 сесії Сокирянської міської ради ІV скликання №103/29-05 було затверджено для передачі у його власність матеріали інвентаризації земельної ділянки, які були виготовлені Сокирянським відділенням ДНВП "Чернівецький геоінфоцентр" –в існуючих межах загальною площею 0,0859га.

ОСОБА_1 зазначає, що під час проведення ДНВП "Чернівецький геоінфоцентр" подальших робіт по виготовленню технічної документації та державних актів на право власності на земельну ділянку було встановлено, що фактичний розмір наданої йому земельної ділянки нібито складає не 0,0859га., а 0,0866га. При цьому ДНВП з незрозумілих для нього причин порахував, що 7м2 надлишкової площі відносяться до ділянки, на якій розташована побудована ним на подвір’ї криниця та яка, на погляд ДНВП, чомусь може бути віднесена до земель громадського користування. В зв’язку з цією обставиною, ДНВП 15.01.2006р. звернулося до міськради про визначення розміру земельної ділянки.

Рішенням 35 сесії Сокирянської міської ради від 07.03.2006р. №216/35-06 земельна ділянка площею 7м2, на якій збудована вказана криниця, залишена в загальному користуванні.

Позивач вважає рішення відповідача №216/35-06 від 07.03.2006р. безпідставним і незаконним, оскільки ділянка, розміром 7м2, на якій збудована криниця та яку залишено у загальному користуванні, з 1978 року перебувала у його користуванні в межах наданої йому для забудови земельної ділянки, а згодом ця ділянка в тих самих межах була передана йому у власність зазначеним рішенням відповідача від 23.12.2004р., а тому не було підстав вилучати у нього частину належної йому земельної ділянки з побудованою на ній криницею.

Постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08.02.2007р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 11.04.2007р., в задоволені позову ОСОБА_1 було відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені по справі судові рішення з мотивів порушення норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України (2747-15) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що рішенням Сокирянської міської ради від 07.03.2006р. №216/35-06, яким залишено в загальному користуванні спірну земельну ділянку площею 7м2 із збудованою на ній криницею, не порушено право позивача на приватизацію земельної ділянки, оскільки загальна площа щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 має складати 0,0859га., що є більшою ніж йому було виділено згідно відповідних рішень органів місцевого самоврядування в 1978 та 1992 роках.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що криницю на спірній земельній ділянці побудував позивач на виділеній йому 17.04.1978р. рішенням виконавчого комітету Сокирянської міської ради №80 земельній ділянці по вулиці Ніколаєва,3. Питання щодо віднесення до земель загального користування ділянки під криницею, як надлишково виділеної позивачу, було поставлено начальником Сокирянського відділення ДНВП "Чернівецький геоінфоцентр" (лист №1-06 від 25.01.2006р.). На підставі зазначеного листа та рекомендацій спеціаліста районного відділу земельних ресурсів відповідач дійшов висновку про достатність підстав для прийняття ним спірного рішення від 07.03.2006р. №216/35-06.

Відповідно до ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положення ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міська рада затверджує регламент ради.

Суди, розглянувши спір, не дослідили такий регламент Сокирянської міської ради та не встановили порядок включення питань регулювання земельних відносин (в тому числі, питання про інвентаризацію земель) на розгляд сесії міської ради.

Крім того, згідно п.2.3. "Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію насалених пунктів"(затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 26.08.1997р. №85 (z0522-97) ), розгляд матеріалів інвентаризації земель, підготовка пропозицій щодо регулювання земельних відносин і землекористування та подання їх на погодження виконавчому органу міської ради та підготовку проекту рішення міської ради про проведення інвентаризації земель здійснює міське управління земельних ресурсів.

Судами не з’ясовано чи розглядались матеріали інвентаризації спірних земель міським управлінням земельних ресурсів та чи подавались вони на погодження до виконавчого органу.

Як вбачається з судових рішень, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки спірному рішенню відповідно до положення ч.3 ст. 2 КАС України.

Наведені порушення норм процесуального законодавства, у відповідності з вимогами ч.2 ст. 227 КАС України, є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки згідно ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, а оскарженні рішення не відповідають вимогам ст. 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково .

Постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 11 квітня 2007 року – скасувати .

Справу за позовом ОСОБА_1 до Сокирянської міської ради Чернівецької області про скасування правового акту суб’єкта владних повноважень направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені ст.ст. 235- 239 КАС України.