Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.07.2008 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008 р.

у справі № 2а-3837/08 (22а-13352/08)

за позовом Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.07.2008 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008 р., позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську №0016731700/0 від 05.05.2008 р. про визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 631589,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 6,80 грн. державного мита.

ДПІ у м. Івано-Франківську подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. №727/98 не ставить визначення розміру виручки в залежність від того, яким чином платником єдиного податку будуть використовуватися кошти, отримані на рахунок, а тому, отримані позивачем кошти за реалізацію продукції за договором комісії вважаються його виручкою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки № 2316/17-3/3042425415 від 16.04.2008 р. зафіксовані порушення позивачем вимог:

ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. №727/98, п.19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889-IV, ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. № 13-92, п. 4.7 ст. 4, п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст.7, п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року та п. "а" п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Суть порушень полягає у тому, що підприємець, починаючи з IV кварталу 2006 року, перевищивши у ІІІ кварталі 2006 року встановлений Указом обсяг виручки від реалізації товарів (500000 грн.), не перейшов на загальну систему оподаткування, що зумовило донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 27653,43 грн. та донарахування податку на додану вартість в сумі 420928,00грн.

Податкова інспекція встановила, що згідно звітів платника єдиного податку у ІІІ кварталі 2006 року підприємець отримав виручку від реалізації товарів в сумі 59110,00 грн., тоді як згідно банківської виписки про рух коштів по розрахунковому рахунку сума отриманої виручки за цей період складає 750374,49грн., тобто більше 500000 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Івано-Франківську прийняті податкові повідомлення-рішення № 0016711700/0 від 05.05.2008 р. та № 0016731700/0 від 05.05.2008 р. про визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 27653,43 грн. та податку на додану вартість в сумі 631589,00 грн., в тому числі 420928,00 грн. основного платежу та 210661,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 04.07.2006 р., про що видано свідоцтво серії В01 № 585734, та взятий на податковий облік ДПІ у м. Івано-Франківську 05.07.2005 р. за № 23645.

Згідно договорів комісії № 3 від 07.07.2006 р. та № 3 від 02.01.2007 р., укладених ТОВ "Бізон-ІФ" (комітентом) з підприємцем ОСОБА_1 (комісіонером), останній за дорученням комітента реалізовував товар, здійснюючи при цьому необхідну комерційно-маркетингову роботу, пошук покупця на товар, переддоговірну роботу.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договорів комісії кошти, отримані позивачем (комісіонером) від реалізації товару, перераховувались останнім на рахунок комітента (ТОВ "Бізон-ІФ").

Частина 3 ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. №727/98 під "виручкою" розуміє суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Кошти, які надходили на рахунки позивача за реалізацію товару, здійснену на виконання договорів комісії за дорученням комітента, не є виручкою позивача у розумінні ч. 3 ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. №727/98, оскільки в силу правової природи договору комісії (ст.ст. 1011, 1013, 1014, 1018 Цивільного кодексу України) такі кошти не є власністю комісіонера, у в'язку з чим підлягають обов'язковій передачі комітенту, за дорученням і за рахунок якого комісіонер вчиняє певні правочини.

До виручки позивача (комісіонера), яка, виходячи із змісту ст. 3 цього Указу є об'єктом оподаткування, можуть бути віднесені лише суми, фактично отримані ним на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу послуг, тобто комісійна винагорода у сумі 59110,00 грн., яка сплачена комітентом у ІІІ кварталі 2006 року за виконані послуги.

Отже, виходячи з того, що позивач не перевищив у ІІІ кварталі 2006 року, встановленого Указом обсягу виручки від реалізації товарів, суди дійшли правильного висновку, що у позивача не виникло обов'язку з IV кварталу 2006 року з переходу на загальну систему оподаткування.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.07.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.