Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Конюшка К.В.

Брайка А.І.

Карася О.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 07.06.2006

та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29.08.2006

у справі №2а-809/06

за позовом ОСОБА_1

до Одеського обласного військового комісаріату

про визнання права на перерахунок пенсії і відшкодування майнової шкоди

ОСОБА_1 звернувся до Одеського обласного військового комісаріату з позовом про підвищення пенсії як інваліду війни 3-ої групи, виходячи з мінімальної пенсії за віком, розмір якої має бути не нижче прожиткового мінімуму доходів громадян та зобов'язання здійснити перерахунок призначеної пенсії.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 07.06.2006, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29.08.2006, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що розмір мінімальної пенсії за віком на період до 01.10.2003 був призначений постановою Кабінету Міністрів України №342 від 19.03.1996 (342-96-п) , № 831 від 26.07.1996 і складав 16, 62 грн. Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 (1-2002-п) мінімальна пенсія за віком була встановлена у розмірі 19, 91 грн. з 01.10.2003, з цієї суми має здійснюватись розрахунок надбавок і підвищення пенсій.

Не погоджуючись з прийнятими судами першої та апеляційної інстанцій судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, яку обґрунтовано приписами Закону України "Про прожитковий мінімум" (966-14) , Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . На думку скаржника, пенсія, соціальні виплати та допомоги повинні розраховуватись виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини виникли щодо визначення розміру підвищення пенсії, передбаченого Законами України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) та "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Судами встановлено, що позивач проходив військову службу в званні капітану І рангу, є інвалідом 3-ої групи. Після звільнення позивачу виплачується пенсія з урахуванням підвищення пенсії за інвалідність у розмірі 33,24 грн., а з 01.10.2003 - 39, 82 грн.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії, підвищується: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно із статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Як установлено судами попередніх інстанцій, розрахунок пенсії позивачу відповідач здійснив виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) розміру, що становить 19, 91 грн. Позивачу в період часу призначення пенсії і до 01.10.2003 виплачувалась надбавка у зв'язку із інвалідністю у розмірі 33,24 грн., а з 01.10.2003 - 39,82 грн., що відповідає 200 відсоткам мінімальної пенсії за віком.

На думку колегії суддів, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати обґрунтованими з огляду на наступне. Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) встановлено розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Зазначене положення Закону не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій і доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

При розгляді справи по суті суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували чи звертався і коли позивач до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії, через що неможливо визначити, з якого часу у позивача виникло право на перерахунок пенсії.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 названого Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки зазначені порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду міста Одеси від 07.06.2006 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29.08.2006 у справі №2а-809/06 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.