Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити нарахування до пенсії,

24 вересня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до уточнюючих вимог якої просив визнати незаконною бездіяльності відповідача по відмові сплати підвищення до пенсії як дитині війни з 09 липня 2007 року, зобов'язати відповідача провести відповідні нарахування та забезпечити їх виплату.

Позивач зазначив, що він відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалось, просив зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та виплати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2009 року, позов задоволено: визнано бездіяльність посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька щодо ненарахуванни та виплати доплати ОСОБА_1 неправомірною; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, 1939 року народження, відноситься до категорії діти війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачки повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином суди дійшли правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є незаконною.

Крім того, враховуючи приписи ч. 2 ст. 152 Конституції України, суди дійшли правильного висновку, що перерахунок пенсії позивачу необхідно здійснювати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.