Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Бившевої Л.І.

Конюшка К.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1

відповідача: неявка;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2006 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р.

у справі №10/80-НА

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особиОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, СПД ОСОБА_1) звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Хмельницькому) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2006 р. у справі №10/88-НА (головуючий суддя Виноградова В.В., судді Муха М.Є., Огороднік К.М.), яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. (головуючий суддя Голубєва Г.К., судді Майор Г.І., Щепанська Г.А.), позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2002 р. №0000102601/0/2901.

ДПІ у м. Хмельницькому, не погоджуючись з постановою Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2006 р. та ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. у справі №10/88-НА, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Хмельницькому не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2002 р. №0000102601/0/2901, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 422 385 грн., в тому числі: 377 177 грн. основного платежу та 85 208 грн. штрафних санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту документальної перевірки господарської діяльності Приватного підприємцяОСОБА_1 за період 1999-2001 р.р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, в порушення вимог п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем нараховувались та використовувались дотації сільськогосподарським товаровиробникам, оскільки нарахування та виплата дотацій проводиться переробними підприємствами усіх форм власності, які мають переробні потужності, тоді як позивач є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою та не відноситься до підприємств.

Крім того, Актом перевірки встановлено, що позивачем було самостійно виділено податок на додану вартість з вартості молока, придбаного у населення, яке не є платником податку на додану вартість, чим порушено вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких сум, не підтверджених податковими накладними.

Проте, з вказаними висновками акту перевірки правомірно не погодилися суди попередніх інстанцій з наступних підстав.

Згідно з п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до 01.01.2004 р. сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" Постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999р. (805-99-п) затверджено Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за подані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, який встановлює механізм нарахування та виплат дотацій на період з 1 січня 1999 р. до 1 січня 2005 р. переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства, за реалізовані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 1 п. 6 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 №805 (805-99-п) (далі по тексту - Порядок) переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік молока, молочної продукції, м'яса, м'ясопродуктів, виготовлених з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, та окремий облік іншої продукції.

Абзацом 2 п. 6 Порядку передбачено, що за результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, визначені цим Законом, з урахуванням нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його окремий рахунок. Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку перелік платіжних доручень на фактично зараховані на окремий рахунок кошти і виписку банку з окремого рахунка.

Отже, виходячи з системного аналізу наведених вище правових норм, переробним підприємствам надано право на спрямування на дотації сільськогосподарським товаровиробникам суми податку на додану вартість, які надійшли до них у складі ціни за реалізовані молоко, молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, виготовлені з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса саме в живій вазі.

Матеріалами справи, а саме накладними, рахунками, квитанціями на придбання відповідних основних засобів та обладнання для переробки молока на молочні продукти (резервуари, ємності, насоси, сепаратори, охолоджувачі, ваги, бідони, тощо) підтверджується, що СПД ОСОБА_1 мала та використовувала переробні потужності, а тому правомірними є висновки судів попередніх інстанцій відносно того, що позивач займалася переробницькою діяльністю та мала право на користування спеціальним режимом оподаткування, передбаченим п.п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядком.

Стосовно різниці між нарахованою позивачем сумою податкового кредиту та не прийнятою податковим органом до заліку дотацією у розмірі 136 502 грн. внаслідок самостійного виділення податку на додану вартість з вартості молока, придбаного у населення, яке не є платником податку на додану вартість, суд касаційної інстанції погоджується з правомірністю висновків судів попередніх інстанцій в тому, що зазначена сума податку на додану вартість відповідно до п.п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягала перерахуванню до бюджету, а тому не є податковим зобов'язання позивача і донарахування її податковим повідомленням-рішення є безпідставним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, зроблених відповідно до вищезазначених правових норм.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2006 р. та ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. у справі №10/88-НА "НА" не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2006 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. у справі №10/88-НА "НА" залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2006 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 р. у справі №10/88-НА "НА" залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.