Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І.,

Весельської Т.Ф.,

Сороки М.О.,

Чумаченко Т.А.,

Штульман І.В. (доповідач),

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (далі –УПФ) України у Веселинівському районі Миколаївської області про визнання рішення комісії з пенсійних питань неправомірним та покладення зобов’язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, за касаційною скаргою начальника УПФ України у Веселинівському районі Миколаївської області на постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від 01 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 29 березня 2007 року, -

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФ України у Веселинівському районі про визнання неправомірною відмову відповідача від 10.07.2006р. №144 у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах, зобов’язавши відповідача призначити йому таку пенсію з дня звернення із заявою до пенсійного органу.

Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 10.07.2006р. він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки має 30 років 04 місяці 15 днів загального трудового стажу, з яких 17 років 04 місяці 06 днів на роботах із шкідливими умовами праці зварювальником, газозварювальником, газоелектрозварювальником, газорізальником.

Позивач вважає, що відповідач своїм рішенням №144 від 10.10.2006р. безпідставно відмовив йому у призначенні такої пенсії.

Постановою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 01.02.2007р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 29.03.2007р., позов задоволено, визнано неправомірними дії посадових осіб УПФ України у Веселинівському районі Миколаївської області щодо відмови у визнанні за позивачем права на пенсію за віком на пільгових умовах та зобов’язано відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до п."б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня його звернення - 10.07.2006р.

В касаційній скарзі начальник УПФ України у Веселинівському районі Миколаївської області, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального права, просить ухвалені по справі судові рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що позивач з серпня 1966 року по жовтень 2005 року працював на різних роботах та має загальний трудовий стаж понад 30 років, в тому числі 12 років 10 місяців 17 днів на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, працюючи газоелектрозварником.

Задовольняючи позовні вимоги, суд обґрунтовано взяв до розрахунку період роботи ОСОБА_2 в якості газоелектрозварювальника до 21.08.1992р., коли той працював за спеціальністю повний робочий день, у зв’язку з чим правомірно зарахував до пільгового стажу такі періоди роботи позивача:

- з 17.08.1966р. по 05.05.1968р., де пільговий стаж складав 1 рік 7 місяців 18 днів;

- з 17.11.1972р. по 11.06.1973р. –6 місяців 24 дні;

- з 06.02.1978р. по 04.03.1987р. –9 років 28 днів;

- з 14.01.1991р. по 21.08.1992р. –1 рік 7 місяців 7 днів.

Ця професія включена до розділу ХХХІІ Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173 "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах", чинного на момент здійснення трудової діяльності.

Відповідно до п."а" ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком, зокрема особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, призначаються в розмірах, передбачених цим Законом, відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Доводи відповідача про невідповідність записів у трудовій книжці про професії, які дають право на пільгову пенсію не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються висновками судів попередніх інстанцій, оскільки невідповідність запису у трудовій книжці не пов’язана з виною позивача, а факт роботи на відповідних спеціальностях підтверджена матеріалами справи.

Таким чином, з’ясувавши в достатньо повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в касаційній скарзі доводи зазначені висновки судів не спростовують.

Відповідно до ст. 86 КАС України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні справи судами правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу начальника Управління Пенсійного фонду України у Веселинівському районі Миколаївської області – залишити без задоволення .

Постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від 01 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 29 березня 2007 року – залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.