2-а-339/09/7127 Про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень про визначення суми штрафу за порушення збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі - 03.11.2009 Прийняття

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно поширив право податкової застави на все майно позивача, з посиланням на Рішення Конституційного суду від 24.03.2005 №2-рп/2005 (v002p710-05) ; вартість проданого автомобілю перевищує суму податкової заборгованості позивача на момент проведення перевірки.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в Ленінському районі м.Севастополя, звернувся з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовити (т.2 арк.с.53,55-57).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, суд неповно з’ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судових засіданнях 13.10.2009, 03.11.2009 представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній; позивач та представник позивача наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія встановила наступне.

28.11.2005 фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 12400/0 від 07.02.2005 та 12400/2 від 04.06.2005 (т.1 арк.с.2-5).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 08.06.2006 позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 12400/2 від 04.06.2005 про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 7581,00 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (т.1 арк.с.64-65).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2006 апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя залишена без задоволення, рішення господарського суду міста Севастополя від 08.06.2006 - без змін (т.1 арк.с.160-166).

Постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2009 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя задоволено частково: рішення господарського суду міста Севастополя від 08.06.2006, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2006 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 арк.с.194-196).

Судовою колегією встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя проведено перевірку суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. з питань збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, за результатами якої складений акт № 24-019/5 від 03.02.2005 (т.1 арк.с.7).

Встановлено порушення пункту 8.6. статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III, а саме: позивачем при наявності податкової заборгованості у розмірі 1438,53 грн. (на 02.02.2005 року) без погодження з податковим керуючим був проданий автомобіль ГАЗ 3102, 1992 року випуску, вартістю 7581 грн., який знаходився у податковій заставі.

На підставі акту перевірки Державною податковою Інспекцією в Ленінському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 12400/0 від 07.02.2005 року про застосування до відповідача штрафу у розмірі 7581,00 грн.(т.1 арк.с.8).

Рішенням начальника Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 14.04.2005, рішенням голови Державної податкової адміністрації міста Севастополя від 22.06.2005 та рішенням заступника голови Державної податкової адміністрації України від 31.08.2005 податкове повідомлення –рішення № 12400/0 від 07.02.2005 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

За результатами розгляду скарг позивача Державною податково. Інспекцією в ленінському районі м.Севастополя прийнято нове податкове повідомлення-рішення №12400/2 від 04.06.2005, яким позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 7581,00 грн. (т.1 арк.с. 9, 16-21)

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються положення статті 19 Конституції України, Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами"від 21.12.2000 №2181- III (далі – Закон №2181-ІІІ (2181-14) ).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 № 2-рп/2005 (v002p710-05) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (неконституційними), положення абзацу другого підпункту 8.2.1 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 № 2181-III (далі - Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ), згідно з яким право податкової застави виникає у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації; підпункту 8.2.2 статті 8 Закону №2181-ІІІ в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Поряд з цим згідно з пунктом 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 № 2-рп/2005 (v002p710-05) у справі № 1-9/2005 положення абзацу другого підпункту 8.2.1 та підпункту 8.2.2 статті 8 Закону № 2181-ІІІ втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно підпунктів 8.6.1, 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 Закону №2181-III платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема, купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні; використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів; ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.

Відповідно до підпункту 17.1.8. пункту 17.1. статті 17 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

У березні 2003 року у ОСОБА_2. утворилася недоїмка з єдиного податку, у зв’язку з чим виникла податкова застава на активи платника податків, яка була зареєстрована у Державному реєстрі застав рухомого майна 03.02.2004 року.

22 вересня 2004 року відповідно до біржового договору № 431605 ОСОБА_1. продала автомобіль ГАЗ 3102, 1992 року випуску, ОСОБА_3. за 100,00 грн. (т.1 арк.с. 57). Згідно із звітом про експертну оцінку транспортного засобу від 22.09.2004 риночна вартість цього автомобіля складала 7581,00 грн. (т.1 арк.с. 147-149)

На момент продажу автомобіля існував податковий борг у сумі 1438,53 грн., який був погашений 03.02.2005 року.

В зазначеному Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що практика його застосування підтверджує право податкової застави поширюється практично на всі види активів платника податків. При цьому не враховується адекватність суми податкового зобов'язання чи податкового боргу з розміром заставлених активів платника податків, що не сприяє справедливому вирішенню питань застосування права податкової застави між суб'єктами податкових правовідносин. На думку Конституційного Суду України, розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

Тобто поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

На час прийняття остаточного податкового повідомлення-рішення №12400/2 від 04.06.2005 року, це Рішення Конституційного суду України набрало законної сили.

Крім того, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність поширення права податкової застави на все майно та майнові права фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Вартість проданого позивачем автомобіля склала 7581,00 грн., що перевищує суму податкової заборгованості позивача на момент проведення перевірки, яка склала 1438,53 грн. Крім того, у позивача на час продажу автомобіля було інше майно, вартість якого складала 17868,00 грн., що підтверджується актом опису активів, на які поширюється право податкової застави від 29.05.2006, поясненнями представника позивача та не заперечувалося представником відповідача.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що автомобіль, вартість якого перевищує податкову заставу та який є сумісною власністю подружжя, не належить до активів платника податків у розумінні пункту 1.7 статті 1 Закону України №2181-ІІ, факт його продажу без узгодження з Державною податковою інспекцією не є порушенням вимог даного Закону.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволені правомірно.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.05.09 у справі № 2а-339/09/7127 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 12.05.09 у справі № 2а-339/09/7127 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.