м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

при секретарі судового засіданні Гуменюку І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області, третя особа - відділення Державного казначейства в м. Калуші про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги, яка переглядається за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року

У липні 2007 року ОСОБА_1. звернулася в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області (УПСЗН) про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги.

Зазначала, що їй, як учаснику бойових дій, згідно із статтею 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551) щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Посилаючись на те, що у 2004-2007 роках виплати проведені у розмірі, що не співвідноситься із розміром мінімальної пенсії за віком, просила стягнути з відповідача 4932 грн. 55 коп. заборгованих виплат.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2007 року позов задоволено.

Новою постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов'язано УПСЗН виплатити ОСОБА_2. недоплачену у 2007 році разову щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1770 грн. 30 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій.

Також встановлено, що ОСОБА_2. до 5 травня виплачувалась грошова допомога: у 2004 році - 120 грн., у 2005 році - 250 грн., у 2006 році - 250 грн. і у 2007 році - 280 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, виходив з того, що виплата допомоги передбачена Законом №3551 у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком і не може пов'язуватись з наявністю чи відсутністю коштів, оскільки при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, рішеннями Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №1-27/2004 та від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", якими обмежено розмір щорічної допомоги ветеранам війни та стаття 29 Закону України "Про Державний бюджет 2007 рік", якою встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі 280 грн. відповідно, визнані неконституційними.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та задовольнивши позов частково, апеляційний суд, зазначив, що оскільки положення законів про держбюджет на 2005 та 2006 роки неконституційними не визнавались, а за 2004 рік визнані лише 01 грудня 2004 року й підлягали застосуванню, а відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то правових підстав для виплати позивачу щорічної разової допомоги у 2004-2006 роках в розмірах більших за визначений законом про бюджет на відповідний рік не було.

Що стосується виплат за 2007 рік, то апеляційний суд погодився із судом першої інстанції про необхідність виплати допомоги передбаченої Законом №3551 у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

З останнім висновком апеляційного суду колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодитися не може.

Так, правовий статус ветеранів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни (частина друга статті 4 Закону №3551).

За змістом статті 12 Закону №3551, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17-1 Закону передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до вимог статті 17 вказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Так, Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" виплату установлено в розмірі 280 гривень, при цьому пунктом 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги зупинено на 2007 рік.

У розмірі, визначеному законом, виплати позивачу здійснені Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-р/2007 положення пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними.

Таким чином, судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) ), які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.

Згідно із статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Таким чином дії відповідача з виплат щорічної грошової допомоги у розмірах встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) не можна визнати неправомірними, оскільки до визнання неконституційними норми вказаного закону мали пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12)

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2007 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року в частині задоволення вимог скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В решті рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.