2а-893/09/0520 Про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії - 03.11.2009 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні зала суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 9 липня 2009 року у справі № 2а-893/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, і

Постановою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 9 липня 2009 року уточнений позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії ( а. с. 2-5, 39) задоволений в повному обсязі: визнані протиправними дії відповідача щодо відмови позивачеві в перерахунку пенсії, виходячи з розміру 50 % пенсії померлого годувальника та щомісячної компенсації по втраті годувальника, виходячи з розміру 50 % мінімальної пенсії за віком; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві, виходячи з розміру 50% пенсії померлого годувальника, яка розраховується у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і щомісячної компенсації за втрату годувальника, виходячи з розміру 50 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009р.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

Від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, яку вона вважає необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, просила судове рішення першої інстанції залишити без змін.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з’явилися, про час, місце та дату апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджено свідоцтвом про одруження (а.с.8). ОСОБА_3 мав статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, йому була встановлена 2 групі інвалідності, що підтверджено пенсійним посвідченням та довідкою МСЕК (а.с. 9-10). ОСОБА_3 помер 23.02.2000р., що підтверджено копією свідоцтва про смерть (а.с.12). Захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_3, пов’язане з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС (а. с. 11).

22.12.2008р. позивачеві призначена пенсію у відповідності до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у загальному розмірі 1206,32 грн., що підтверджено копією розпорядження відповідача (а. с. 36)

Встановлені вищезазначені обставини справи не є спірними.

Спірним у справі є питання щодо розмірів, в яких відповідач нараховує та виплачує позивачеві пенсію у зв’язку з втратою годувальника, яку позивач отримує у відповідності до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

22 травня 2008 року рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 (v010p710-08) були визнані неконституційними положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , якими з 01 січня 2008 року були внесені зміни, зокрема, до ст. ст. 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто судом першої інстанції правильно застосовані норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) . Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними та є обов’язковими до виконання на території України.

Частиною третьою статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" померлого чоловіка позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 % пенсії за віком померлого годувальника.

Статтею 54 Закону України № 796-ХП від 28.02.1991 року визначено, що при нарахуванні розміру пенсії за основу береться мінімальна пенсія за віком.

Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року № 523 (523-97-п) (з наступними змінами та доповненнями).

Статтею 52 Закону України № 796-ХП від 28.02.1991 року встановлена щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка визначається в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України, тобто поряд з основним розміром пенсії за втрату годувальника, встановленим статтею 54 Закону, додатково виплачується вказана компенсація, право на отримання якої має позивач.

При цьому статтею 53 Закону визначено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Наявність права на отримання позивачем зазначеного розміру пенсії є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (частина друга статті 46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо не взяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника, внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Згідно статті 54 Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік" встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року ("Урядовий кур'єр" від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 жовтня 2008 року – 498 грн.

Обґрунтування відповідачем своєї позиції посиланням на застосування у межах спірних відносин постанов Кабінету Міністрів України, спростовується також приписами пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини першої статті 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального Закону якими передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із Законом (1058-15) (Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування), закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 (v008p710-05) від 11 жовтня по справі № 1-21/2005) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція (254к/96-ВР) та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають статті 52, 53, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Зі статей 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За таких обставин колегія суддів вважає вірним та таким, що відповідає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника в розмірі 50 % пенсії померлого годувальника, яка повинна бути розрахована з розміру пенсії померлого годувальника не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону (796-12) , в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

При апеляційному розгляді справи і постановленні судового рішення у даній справі колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційний перегляд справи здійснений в межах заявленої апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо необхідності застосування норм спеціального закону у межах спірних відносин обґрунтованими, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198 ч.1 п. 1, ст. 200, ст. 205 ч. 1 п. 1, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 9 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії без змін.

ухвала суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 3 листопада 2009 року і набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.