К-38266/06 Про скасування податкового повідомлення-рішення яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ - 21.04.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приазовському районі на постанову Господарського суду Запорізької області від31.08.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від15.11.2006 посправі№18/241/06-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"

до Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі – Товариство) звернулося до суду зі позовною заявою, в якій просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приазовському районі (далі–ДПІ) від21.01.2006 №0000012302/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 93293грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції – 833,50грн. за порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168/97ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон №168/97ВР), п. 3.4, пп. 5.6, 5.8 п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від30.05.1997 №166 (z0250-97) (далі – Порядок №166), п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від26.02.1999 №271 (271-99-п) (зі змінами та доповненнями) (далі – Постанова КМУ№271).

У червні 2006 року судом першої інстанції було прийнято заяву позивача щодо зменшення позовних вимог в частині нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1667грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 833,50грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від31.08.2006, залишеною без змін ухвалоюЗапорізького апеляційного господарського суду від15.11.2006 посправі№18/241/06-АП позов задоволено у повному обсязі

При цьому судами встановлено, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені за наслідками комплексної планової документальна перевірки з питань дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003 по30.09.2005, за наслідками якої складено Акт від20.01.2006 №1/23-03750925, та згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 ст.4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від21.12.2000 №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі- Закон № 2181-III (2181-14) ).

Підставою визначення застосування штрафних санкцій став викладений в Акті перевірки висновок ДПІ про порушення Товариством п.4 Постанови КМУ №271 (271-99-п) , яким визначено вимоги щодо перерахування сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету, залишку податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різницю між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Задовольняючи позов та визнаючи нечинним податкове повідомлення-рішення від21.01.2006 №0000012302/0, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 91626грн. зазначене податкове повідомлення-рішення є таким, що суперечить положенням пп. "б" пп. 4.2.2 ст. 4 Закону №2181-III, п.11.29 ст.11 Закону №168/97ВР (168/97-ВР) .

Не погодившись із постановою Господарського суду Запорізької області від31.08.2006 та ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від15.11.2006 посправі№18/241/06-АП, Державна податкова інспекція у Приазовському районі (ДПІ) подала касаційну скаргу на зазначені судові рішення, які просить скасувати та направити справу на новий розгляд, обґрунтовуючи тим, що судами неправильно застосовані норми матеріального права, а саме ст.11.29 Закону №168/97ВР, п.4 Постанови КМУ №271 (271-99-п) , так як позивач повинен був акумулювати кошти на окремому рахунку і використовувати для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Також скаржник вказує, що відповідно до скороченої декларації №2 не було перераховано на спеціальний рахунок 91626грн. (вт.ч.75482грн., що не зазначено в декларації), тому зазначені кошти вважаються такими, що використовувалися не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, де з висновками, викладеними в касаційній скарзі не погоджується, та вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено п.11.29ст.11 Закону України від03.04.199 №168 "Про податок на додану вартість" (станом на момент виникнення спірних правовідносин) до 1 січня року, наступного за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, зупинити дію п.7.7 ст.7, п.10.1 і п.10.2 ст.10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже розглядаючи спірні правовідносини, необхідно врахувати норму п.4 - п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від26.02.1999 №271 (271-99-п) (зі змінами та доповненнями станом на 23.04.2003), де визначено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

5.Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Залишок коштів на окремому рахунку в кінці року вилученню до бюджету не підлягає і використовується сільськогосподарськими товаровиробниками на зазначені цілі в наступному році, а починаючи з 1 березня року, що настає за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, перераховується до державного бюджету. Спрямуванню до державного бюджету підлягають також кошти, які у період до 1 березня року, що настає за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, не були перераховані на окремий рахунок (незалежно від причини).

6.Відповідальність за нецільове використання сум податку на додану вартість, які залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників, несуть їх керівники. Контроль за дотриманням цього Порядку здійснюють органи державної податкової служби.

Перевіряючи правомірність застосування норм матеріального права, необхідно зазначити, що спеціальним законом, який визначає порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон №2181-III (2181-14) (зі змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин), де пп."б" пп.4.2.2 ст.4 визначено, що контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Згідно п.1.2 ст. 1 Закону №2181-III податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до положень Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від21.06.2006 №253 (z0567-01) (зі змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Порядок № 253), податкове повідомлення - письмове повідомлення податкового органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим органом у випадках, передбачених законодавством. Податкове повідомлення-рішення є однією з форм податкового повідомлення (п.2.5). Так, в силу п.2.6 Порядку №253 (z0567-01) податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків: - сплатити нараховану або донараховану суму податкового зобов'язання; - сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо перерахування позивачем на його окремий рахунок коштів в сумі91626грн. та визначення такої суми – податковим зобов’язанням, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що кошти, які підлягають перерахуванню сільськогосподарським товаровиробником на його окремий рахунок, залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, не є податковим зобов’язанням платника податків у розумінні Закону №2181-III (2181-14) і не підлягають перерахуванню платником податків у визначені Законом строки до бюджетів або державних цільових фондів.

При цьому визначення позивачу суми податкового зобов’язання не можна вважати таким, що відповідає вимогам Закону №2181-ІІІ (2181-14) , оскільки згідно п.1.5 ст. 1 Закону №2181-III штрафна санкція (штраф) – плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Тобто жодним з підпунктів п.17.1 Закону №2181-ІІІ (2181-14) не визначено застосування штрафу у разі не перерахування коштів на окремі рахунки.

Також на спростування заперечень скаржника необхідно зазначити, що з огляду на наведені норми Закону №2181-ІІІ (2181-14) та аналізуючи встановлені судами докази, є правомірним посилання судів попередніх інстанцій на те, що застосування механізмів, визначених Законом №218-ІІІ (2181-14) є протиправним, оскільки чинне законодавство України передбачає тільки стягнення до державного бюджету у безспірному порядку суми неперерахованих коштів.

Отже зазначена позиція скаржника є помилковою, а тому безпідставною. Відповідно постанова Господарського суду Запорізької області від31.08.2006 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від15.11.2006 посправі№18/241/06-АП скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права. А касаційна скарга висновків судів не спростовує.