м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Смоковича М.І.

суддів:

Весельської Т.Ф. Сороки М.О. Чумаченко Т.А. Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду

України Київського району в м. Полтаві на постанову Полтавського окружного

адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року та ухвалу Харківського

апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України

Київського району в м. Полтаві, Головного управління Пенсійного фонду України

в Полтавській області про нарахування допомоги дитині війни, -

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про нарахування допомоги дитині війни відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2006-2007 роки.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Київського району в м. Полтаві протиправною. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2008 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що бездіяльність управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року була протиправною.

З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Зокрема статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (стаття 46 Конституції України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є громадянкою України, якій до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона є дитиною війни. Зазначені обставини визнані сторонами.

З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Водночас, щодо такого її права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", в редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) від 19.01.2006 року.

Однак такі умови не настали.

Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 01.01. 2007 року по 09.07.2007 року, позивач також не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.

В той же час, суди дійшли вірного висновку, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві є протиправною.

За таких обставин, правильними є висновок судів про те, що позивач в 2006 році та до 09.07.2007 року не мала права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують наведених висновків судів попередніх інстанцій.

Постановлені у справі судові рішення є законними і обґрунтованими, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійногґо фонду України Київського району в м. Полтаві, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про нарахування допомоги дитині війни - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.