Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І,

суддів: Весельської Т.Ф., Сороки М.О., Чумаченко Т.А., Штульмана І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську Донецької області (далі - УПФУ в м. Красноармійську) про визнання дій неправомірними та зобов'язання донарахувати щомісячну доплату до пенсії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання донарахувати щомісячну доплату до пенсії.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що їй призначено та вона отримує пенсію за віком. Крім того, відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV (2195-15) "Про соціальний захист дітей війни (далі - Закон про соціальний захист дітей війни) вона має статус дитини війни (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1). Частиною першою статті 6 цього Закону, що набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідачі не виконують вимог указаного Закону, та її письмове звернення про таке підвищення пенсії залишено без задоволення.

Уважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач просила зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити їй пенсію з урахуванням підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком починаючи з 1 січня 2007 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Судом визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську Донецької області неправомірною, зобов'язано нарахувати щомісячну доплату до пенсії розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 26 вересня 2007 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2008 року змінено постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2008 року, дату нарахування щомісячної доплати до пенсії в змінено з 26 вересня 2007 року на 1 жовтня 2007 року.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Із матеріалів справи вбачається, що УПФУ в м. Красноармійську оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині задоволення позову. Однак для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість цих рішень у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську Донецької області, з моменту звернення позивача, на порушення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни безпідставно не здійснювало ОСОБА_1 нарахування щодо підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Висновки судів у частині не відповідають нормам матеріального права та ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це не заперечують сторони, що ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію. Відповідно до статті 1 Закону про соціальний захист дітей війни позивач має правовий статус дитини війни. Крім того, згідно зі статтею 6 цього Закону вона має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV "Прикінцеві положення" Закону про соціальний захист дітей війни цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У зв'язку з такими нормами матеріального права та непідвищенням пенсії позивач просила визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати його провести відповідне підвищення пенсії за 2007 рік. Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , зокрема пунктом 12 статті 71, знову було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) № 6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.

Відтак, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову щодо відмови в здійсненні підвищення пенсії з 1 січня по 9 липня 2007 року, оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Суд не може застосувати недіючу норму. Також протягом указаного терміну діяли приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яка по-іншому регулювала ці правовідносини, та оскільки ця норма прийнята пізніше в часі, то вона мала пріоритет над статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенсії, чим порушив указане право позивача. Тому правильними є висновки цих судів про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії.

Однак, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції прийшли до помилкового висновку про підвищення пенсії позивачу на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком починаючи відповідно з 26 вересня та з 1 жовтня 2007 року, оскільки право на підвищення пенсії у позивача відновилось починаючи з 9 липня 2007 року, яке повинно проводитись без подання відповідної заяви до відповідача.

Крім того, під час розгляду справи та ухвалення рішень суди попередніх інстанцій не з'ясували та не вказали кінцевої дати проведення такого підвищення пенсії, не врахувавши положень Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

За таких обставин та порушень норм матеріального та процесуального права оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню.

Оскільки для вирішення цього спору необхідно встановлювати нові обставини, які відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може встановлювати суд касаційної інстанції, то справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2008 року скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.