Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І,

суддів: Весельської Т.Ф., Сороки М.О., Чумаченко Т.А., Штульмана І.В.

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2007 року,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі міста Донецька з позовом про визнання дій неправомірними, стягнення неправомірно утриманої суми, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що в 2005 року він набув право на отримання пенсії за віком і в лютому 2005 року йому було призначено пенсію у розмірі 626 гривень 27 копійок. Відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, не вчасно нараховував пенсію та без відома позивача утримував, як він вважав, переплачену частку пенсії. З його пенсії необґрунтовано було утримано суму 6888, 97 гривень).

Просить суд визнати дії відповідача неправомірними, стягнути на користь позивача суму у розмірі 6888, 97 гривень, стягнути моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень.

Рішенням Кіровського районного суду міста Донецька від 1 березня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2007 року скасовано рішення суду першої інстанції, дії Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька визнано неправомірними, стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500 гривень. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 12 гривень 75 копійок.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить суд змінити рішення апеляційного суду та в частині стягнення судових витрат.

Касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області підлягає до залишення без задоволення з таких підстав.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 знаходився на обліку в УПФУ в Кіровському районі міста Донецька, починаючи з 17 квітня 1998 року по 31 лютого 2000 року отримував пенсію по інвалідності 3 групи згідно статті 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення". 24 червня 2004 року адміністрація ВП "Шахта ім. О.О Сочинського" надала до ПФУ документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком. У зв'язку з неузгодженістю питання щодо зарахування до стажу періоду служби в армії ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії, а спірне питання розглядалось в Кіровському районному суді міста Донецька.

Рішенням Кіровського районного суду міста Донецька від 27 серпня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено і до пільгового трудового стажу ОСОБА_1 було зараховано час служби в армії. Враховуючи рішення суду позивачу призначена пенсія за віком і проведено доплату з 24 червня 2004 року. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2005 року рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 27 серпня 2004 року скасовано, в задоволені позову ОСОБА_1 було відмовлено. У зв'язку з чим, виплата пенсії за віком ОСОБА_1 була припинена з 01 лютого 2005 року.

03 січня 2006 року адміністрація ВП "Шахта ім. О.О Сочинського", повторно надала до ПФУ документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком. На той час ОСОБА_1 набув право на отримання пільгової пенсії за віком без урахування строку служби в армії і йому було призначено пенсію за віком.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 серпня 2006 року касаційну скаргу позивача було задоволено, ухвала апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2005 року скасована, залишено в силі рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 27 серпня 2004 року.

Враховуючи рішення Вищого адміністративного суду України від 2 серпня 2006 року пенсія за віком ОСОБА_1 призначена з 24 червня 2004 року.

У зв'язку з наведеним управлінням ПФУ в Кіровському районі міста Донецька неодноразово перераховувалась пенсія позивача.

Однак, проведення перерахунку та виплата пенсії ОСОБА_1 проводилося із затримкою. Зокрема, УПФУ в Кіровському районі міста Донецька, отримавши копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 серпня 2006 року, своєчасно не виконало в повному обсязі вимог закону, хоча цим судовим рішенням було встановлено право позивача на пенсію на пільгових умовах. У жовтні 2006 року відповідач виплатив позивачеві разом з поточною пенсією доплату до призначеної пенсії в сумі 2 406, 76 гривень, решта суми в розмірі 4 527,19 гривень була перерахована позивачеві лише в лютому 2007 року, тобто через 4 місяці.

Затримку в перерахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 управління ПФУ в Кіровському районі міста Донецька пояснювало тим, що на обліку в Управлінні знаходяться 47000 пенсіонерів, які обслуговують лише 20 спеціалістів.

Зазначеним обставинам судами попередніх інстанцій дана правильна правова оцінка.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про визнання дій управління ПФУ в Кіровському районі міста Донецька в цій частині протиправними.

Згідно до 56 Конституції України (254к/96-ВР) кожен має право за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених чинним зако­нодавством підстав для її задоволення, а саме факту порушення відповіда­чем законних прав позивача та пов'язаних з цим порушенням його моральними стражданнями. Однак, вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, апеляційний суд не врахував тривалість страждань та причини цих порушень, а тому колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині рішення апеляційного суду слід змінити зменшивши розмір моральної шкоди до 100 гривень.

Щодо касаційної скарги Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, яке просить суд змінити рішення апеляційного суду в частині стягнення судових витрат, а саме замінити стягнення на присудження, то в цій касаційній скарзі також слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Повноваження суду під час вирішення справи визначені статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, за приписами якої не передбачено присудження сум.

Аналіз зазначених процесуальних норм свідчить про те, що поняття "присудження" є аналогічним поняттю "стягнення".

Отже, судом апеляційної інстанцій в цій частині правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права.

Доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З огляду на викладене, рішення є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни відсутні, крім вимоги про стягнення моральної шкоди, розмір якої слід зменшити з 500 гривень на 100 гривень.

Керуючись статтями 223, 224, 225, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька задовольнити частково, а касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2007 року в цій справі змінити в частині стягнення моральної шкоди, зменшивши розмір з 500 гривень на 100 гривень, в решті постанову залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.