К-21201/08 Про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - 21.04.2009 Прийняття

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, -

ОСОБА_1 звернулсь до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною зобов'язання провести виплату недоплаченої допомоги дитині війни відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2006-2008 роки.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2008 року позов задоволено частково.

Визнано незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду в м.Брянка Луганської області з невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Брянка Луганської області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1. судовий збір, витрати на правову допомогу у розмірі 29 грн. 20 коп.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2008 року задоволено частково.

Змінено постанову суду першої інстанції шляхом виключення абзацу 2 з резолютивної частини постанови.

Постановлено вважати абзаци 3,4,5,6,7,8 резолютивної частини постанови відповідно абзацами 2,3,4,5,6,7.

Викладено абзац 4 резолютивної постанови в наступній редакції: "Відмовити в стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 55 грн.".

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2008 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, управління Пенсійного фонду України в м.Брянка Луганської області звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суди виходили з того, що бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Брянка Луганської області щодо нарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була протиправною.

З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Зокрема статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивачки права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (стаття 46 Конституції України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка є громадянкою України, якій до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона є дитиною війни. Зазначені обставини визнані сторонами.

З огляду на наведене позивачка має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Водночас, щодо такого його права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", в редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) від 19.01.2006 року.

Однак такі умови не настали.

Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними). Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. (107-17) були внесені зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (v010p710-08) положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) визнані неконституційними.

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 01.01. 2007 року по 09.07.2007 року позивачка також не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року - таке право у позивачки було відсутнє у зв'язку із дією положень пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

За таких обставин, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачка в 2006 році та до 09.07.2007 року, а також з 01.01.2008 по 22.05.2008 року не мала права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.

Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди дали правильну правову оцінку обставинам у справі, перевірили обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення конкретних сум, відповідність їх розмірам мінімальних заробітних плат, які були встановлені чинним законодавством.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують наведених висновків суду апеляційної інстанції.

Постановлене у справі рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2008 року в незміненій частині та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.