Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.

секретар Мудрицька Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради про стягнення недоплаченої разової щорічної допомоги за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2008 року,

Із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у квітні 2007 року. В ході розгляду справи уточнив свої вимоги. Обґрунтовуючи позов зазначив, що в порушення вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (далі Закон) йому, як учаснику бойових дій, призначено у 2007 році одноразову грошову допомогу до 5 травня нараховано та виплачено не в повному обсязі. У зв'язку чим просив стягнути з заборгованість у розмірі 1770,30 грн.

Справа № К-16592/08

Головуючий у першій інстанції Довгополова О.М.

Доповідач Ліпський Д.В.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2008 року залишена без змін постанова Калузького міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2007 року, якою позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Управління праці та соціального захисту населення Калузької міської ради звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. Вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень, у зв'язку з чим просило скасувати судові рішення та в задоволенні позову відмовити. Зокрема зазначило, що суди задовольняючи позовні вимоги не врахували відсутність бюджетних асигнувань на виплату одноразової грошову допомоги у розмірі 1770,30 грн. Вказує, що при розрахунку розміру допомоги судами помилково застосовано розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки встановлений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) розмір мінімальної пенсії за віком застосовується лише для призначення пенсії.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій, та відповідно до вимог частини 5 статті 12 Закону щорічно до 5 травня має право на одержання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

У 2007 році позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 280 грн., з врахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення розміру щорічної допомоги суперечить вимогам Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , крім того, звуження змісту та обсягу цих гарантій шляхом прийняття нових законів або внесенням змін до чинних законів є порушенням статті 22 Конституції України. Також, рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) визнано неконституційним норму Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) в частині виплати щорічної разової допомоги учасникам бойових дій у розмірі 280 грн.

Однак з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій погодитись неможна виходячи з наступного.

Статтею 12 цього Закону в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Проте звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Посилання судів на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , яким визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України 2007 рік" (489-16) , не приймаються судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Однак як видно з матеріалів справи відповідачем здійснено виплату щорічної разової допомоги позивачу у квітні 2007 року, тобто до визнання неконституційною норму Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" (489-16) в частині визначення суми виплати щорічної разової допомоги на оздоровлення.

Оскільки виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) були діючими, то відповідач діяв в межах своїх повноважень. Отже у суддів попередніх інстанцій не було підстав для визнання неправомірними дій відповідача та для його зобов'язання провести відповідні виплати.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради задовольнити.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2008 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради про стягнення недоплаченої разової щорічної допомоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та строки, передбачені статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.