Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційні скарги Акціонерного товариства закритого типу "МЖК-Номак" на рішення Господарського суду Сумської області від 14.03.2005 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 року по справі № 14/277-04 за позовом Акціонерного товариства закритого типу "МЖК-Номак" до ВАТ "Нафтопроммаш", ЖБК-1 ДВО "Промзв’язок", Охтирської ОДПІ Сумської області та ВДК у м. Охтирка та Охтирському районі про зобов’язання надати висновок та стягнення 38295,13 грн. надмірно сплаченого земельного податку.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.03.2005 року позовні вимоги АТЗТ "МЖК-Номак" до ВАТ "Нафтопроммаш", ЖБК-1 ДВО "Промзв’язок", Охтирської ОДПІ Сумської області та ВДК у м. Охтирка та Охтирському районі про зобов’язання надати висновок та стягнення 38295,13 грн. надмірно сплаченого земельного податку – задоволено частково.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 року, рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог та постановлено нове – про відмову в позові.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 06.07.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 10.11.2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судом апеляційної інстанції було встановлено, що за умовами договору купівлі-продажу від 20.04.1998 року ВАТ "Нафтопромаш" та ЖБК-1 ДВО "Промзв’язок" продали Акціонерному товариству закритого типу "МЖК-Номак" об’єкт незавершеного будівництва – 132-хквартирний житловий будинок, що знаходиться в м. Охтирка, вул. Червоноармійська, 4.

Рішеннями господарського суду Сумської області від 06.05.2004р. у справах № 5/152-04 та № 5/153-04, які набули законної сили, договори купівлі-продажу від 20.04.1998р., укладені між АТЗТ "МЖК-Номак" та ВАТ "Нафтопромаш" і ЖБК-1 ДВО "Промзв’язок", визнані недійсними на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) з моменту їх укладення.

У вересні 2004 року АТЗТ "МЖК-Номак" звернувся до суду із позовом, який є предметом розгляду у даній справі, в якому просив суд в порядку регресу відшкодувати кошти в сумі 35830,80 грн., сплачені як податок за земельну ділянку під об’єктом незавершеного будівництвом.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що з прийняттям господарським судом Сумської області рішень від 06.05.2004р. у справах № 5/152-04 та № 5/153-04 зникли підстави нарахування та сплати позивачем земельного податку щодо земельної ділянки, на якій розташовано об’єкт незавершеного будівництва.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів – учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно із визначенням, наведеним в статті 1 зазначеного Закону, податок – це обов’язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за період фактичного користування позивачем земельною ділянкою по вул. Червоноармійська, 4, м. Охтирка, з моменту передачі об’єкта незавершеного будівництва від продавців до позивача згідно з двостороннім актом прийому-передачі від 25.10.1999р. до повернення об’єкту згідно з двостороннім актом прийому-передачі від 05.08.2004р. позивач сплачував як фактичний землекористувач земельний податок, доказів на підтвердження факту надмірної сплати земельного податку позивачем не надано.

Суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для повернення землекористувачу земельного податку, сплаченого в установленому порядку і розмірі за період фактичного користування земельною ділянкою, отже висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову є правильним.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовується доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "МЖК-Номак" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 14.03.2005 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.