Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27.03.2007 року

у справі № 22а-546/07

за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

до 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Майя"

про визнання недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації

У серпні 2006 року Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Майя" про визнання недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 22.12.2006 року у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 27.03.2007 року відмовлено Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва в поновленні пропущеного строку апеляційного оскарження ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 22.12.2006 року. Апеляційну скаргу залишено без розгляду.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва оскаржила його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права, прийняти нове рішення, яким поновити строк апеляційного оскарження ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 22.12.2006 року та направити матеріали справи до суду апеляційної інстанції на апеляційний розгляд.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, супровідного листа Центрального районного суду міста Миколаєва від 28.12.2006 року про направлення копії ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 22.12.2006 року, дане рішення було надіслано податковому органу 28.12.2008 року.

Відповідно до частини 4 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

В касаційній скарзі скаржник зазначав, що копію оскаржуваної ухвали суду першої інстанції ним було отримано 28.12.2006 року.

Згідно з частиною 1 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту наведеної норми процесуального права, перебіг строку апеляційного оскарження зазначеної ухвали суду першої інстанції почався 29.12.2006 року і закінчився 09.01.2007 року.

Але, скаржником лише 11.01.2007 року (відповідно до штампу на заяві про апеляційне оскарження), тобто з пропуском передбаченого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження, було подано до суду апеляційної інстанції заяву про апеляційне оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Таким чином, поважними за змістом частини 1 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що скаржником у даному випадку не було доведено поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження.

На думку суду касаційної інстанції, скаржник мав можливість своєчасно подати заяву про апеляційне оскарження, але не скористався нею.

З огляду на викладене та з урахуванням фактичних обставин доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 3 статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27.03.2007 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України.