Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Дугаренко О.В.,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Ковінська Т.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 ;

представників відповідача - Державної податкової адміністрації України в АР Крим - Бостаніді З.О., Бугаєвої Л.Г. ;

представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим - Магомедової З.А. ;

представника відповідача Державної податкової адміністрації України - Бостаніді З.О. ;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Сімферополя (головуючий суддя Тихопой О.О., судді: Чумаченко Р.Д., Кагітіна І.В. ) від 22.04.09 у справі № 2а-56/2009

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової адміністрації України (пл. Львівська, 8,м.Київ,04655)

Державної податкової адміністрації України в АР Крим (вул. Р. Люксембург, 29,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95006)

Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим (вул. К. Лібкнехта, 3,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

про зобов`язання до вчинення певних дій, перерахунку пенсії, стягнення грошових коштів, -

07.12.2004 позивач – ОСОБА_1. звернувся до Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим з позовом до Державної податкової адміністрації України, та з урахуванням змінених позовних вимог просив зобов’язати відповідачів провести перерахунок пенсії з 01 січня 2005 року відповідно до вимог діючого законодавства України, включивши до перерахунку наступні щомісячні надбавки: 50% щомісячної доплати до суми пенсії, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 1592 від 31.12.1996 (1592-96-п) ; 90% надбавки за безперервний стаж служби, що передбачено Указом Президента України від 12.07.2003 № 595/2003 (595/2003) ; 33% премії, що також передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 1592 від 31.12.1996 (1592-96-п) ; стягнути з відповідачів заборгованість по пенсії за період з 01.01.2005 по 01.04.2009 у сумі 141393,91 грн. і компенсацію втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків її виплати у розмірі 64106,03 грн., а всього 205499,94 грн., також стягнути солідарно з відповідачів судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами, всупереч вимогам Закону, не було включено в перерахунок пенсії зазначені доплати, у зв’язку з чим він вимушений звертатися до суду за захистом порушеного права.

Під час судового розгляду справи до участі у справі в якості другого відповідача залучено Державну податку адміністрацію України в АР Крим ( а.с . 58 том 4) та Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим.

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.04.2009 у задоволенні позову ОСОБА_1. –відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду від 22.04.2009 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування свої доводів заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній.

Представники відповідачів вважають рішення суду законним, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення з підстав її необґрунтованості.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши доповідь судді - доповідача, яка доповіла зміст постанови, що оскаржена, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка постанови, встановлюватися обставини і досліджуватися докази учасників процесу, вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши експерта, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі, у зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Відповідно до Наказу ДПА України № 129 о/с від 04.11.1998 року, підполковник податкової міліції ОСОБА_1. був звільнений в запас Збройних сил України з 09.11.1998 по п. 64 "а"( за віком) Положення "Про порядок проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УССР від 29.07.1991 № 114 (114-91-п) .

Вислуга на день звільнення складає 26 років 01 місяць 23 дня.

Згідно із грошовим атестатом № 24 ОСОБА_1. під час служби виплачувалися таки види грошового забезпечення: посадовий оклад 260 грн. в місяць, надбавку замість продовольчого пайку 1,14 грн. на день, оклад по військовому званню 73 грн. в місяць, відсоткову надбавку за вислугу років у розмірі 35 %. Був забезпечений такими видами грошового утримання: посадовим окладом, надбавкою за особливі умови служби, окладом за військове звання, відсотковою надбавкою за вислугу років.

Розпорядженням ДПА України в АР Крим № 78 від 15.12.1997, у зв’язку із обмеженням асигнуванням по фонду оплати праці, призупинено нарахування доплати керівничому складу, які мають право на пенсію по вислузі років, але залишаються на службі за їх бажанням в інтересах служби.

На підставі вказаного, ОСОБА_1. перед його звільненням з зазначеної дати 50 % - ва надбавка перестала нараховуватися, та, відповідно, не увійшла в грошовий атестат, якій є підставою для розрахунку пенсії з визначенням усіх видів грошового забезпечення, які одержував позивач під час звільнення.

Відповідно до підпункту "г"п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 1592 від 31 грудня 1996 року "Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби" (1592-96-п) , яку прийнято на виконання Указу Президента України № 1013 від 30 жовтня 1996 року (1013/96) , керівникам органів державної податкової служби в межах установлених фондів оплати праці та граничної чисельності працюючих надано право встановлювати особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою на службі, щомісячну доплату у розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована. Отже, виплата доплати у розмірі від 25 до 50 % обмежується фондом заробітної плати та її встановлення чи скасування є виключно правом ДПА в АР Крим.

Згідно з Постановою Верховного Суду України № 4 від 15.04.2004 (v0004700-05) "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", згідно з частиною 3 статті 43 Закону України від 09.04.92 року № 2262 – XII ( в редакції Закону від 15.06.2004 року № 1769 – IV (1769-15) ) доплата у розмірі від 25 до 50 % суми пенсії, яка б могла бути нарахована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1592 від 31.12.1996 року (1592-96-п) , і яка теж є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, також має зараховуватись при нарахуванні пенсії, проте лише тим особам, котрі отримували її під час проходження служби.

Матеріалами справи не підтверджується те, що під час свого звільнення позивач зазначену надбавку отримував, в зв’язку з чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку що позивач не має права на її врахування під час обчислення йому пенсії.

Посилання заявника апеляційної скарги на ту обставину, що він не знав про існування розпорядження ДПА в АР Крим від 15.12.1997 року № 78 не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

ОСОБА_1. був звільнений з ДПА в АР Крим 04.11.1998 року, а пенсійна доплата була скасована в грудні 1997 року. Останній не скористався своїм правом на оскарження у встановленому порядку дій керівника податкового органу з приводу не призначення вказаної доплати, як під час проходження, так і під час звільнення зі служби.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку відносно того, що доплата у розмірі від 25 % до 50 % суми пенсії, має зараховуватись при нарахуванні пенсії, проте лише тим особам, котрі отримували її під час проходження служби.

Щодо решти позовних вимог, а саме 90 % надбавки за безперервний стаж та 33,3 % премії, судова колегія зазначає наступне.

Виплата надбавки за безперервну службу особам начальницького складу податкової служби передбачена Указами Президента України від 24 квітня 2003 року № 370/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівників органів внутрішніх справ України за безперервну службу" (370/2003) і від 12 липня 2003 року № 595/2003 "Про поширення чинності Указу Президента України від 24 квітня 2003 року № 370 на осіб начальницького складу податкової міліції" (595/2003) . Її виплата здійснюється з 1 липня 2003 року за рахунок коштів, визначених законом про Державний бюджет України, на утримання Державної податкової адміністрації України.

Порядок і умови виплати зазначеної надбавки врегульовувались наказом ДПА України за № 71 від 04 лютого 2004 року "Про заходи щодо виконання Указу Президента України від 12 липня 2003 року № 595 (595/2003) ", яким Головам ДПА областей надано право встановлювати особам начальницького складу податкової міліції за високі результати у службовій діяльності щомісячні надбавки за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу у відповідних розмірах. Рішення про становлення особам начальницького складу податкової міліції зазначених надбавок приймалось за поданням їх прямих і безпосередніх керівників та оголошувалося наказом.

Отже, Головам ДПА областей, а згодом – Голові ДПА України, надано право, а не покладено обов’язок, установлювати особам начальницького складу податкової міліції зазначену надбавку в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання ДПА України. При цьому, передбачені обов’язкові умови, за яких таки надбавки на розсуд керівництва та з урахуванням наявних на це коштів, можуть встановлюватися, зокрема, певний термін безперервної служби в органах внутрішніх справ; високі результати у службовій діяльності, наявність подання прямих і безпосередніх керівників; оголошення наказом про призначення даної надбавки.

Як вбачається з матеріалів справи, надбавка за безперервну службу встановлена ОСОБА_1. з 01.01.2005 у розмірі 90 % та 33% премії щомісячно йому нараховувалась і включалась у розмір пенсії. Зазначена надбавка і премія встановлені позивачу саме з 01.01.2005, а їх розмір розрахований вірно, виходячи з усього об’єму грошового забезпечення пенсіонера.

Судова колегія зазначає, що 90 % - ва надбавка до 22.03.2005 року виплачувалась позивачу, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) , у розмірі 50 %, проте Законом № 2392 від 01.02.2005 року (2392-15) , з 22.03.2005 року ця надбавка встановлювалась і виплачувалась ОСОБА_1 у повному обсязі –90 %.

Також ДПА України правомірно обчислює позивачу премію 33,3 % з грошового забезпечення, оскільки саме таке обчислення суми премії передбачено Наказом ДПА України від 17.08.2004 № 48.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ст.. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Згідно із ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта для суду не є обов’язковим.

Судова колегія не може погодитися із висновком судово –бухгалтерської експертизи від 28.02.2007 № 69 та доповненням до неї, оскільки як пояснив в судовому засідання експерт, розрахунок пенсії позивачу вився за умови, що всі заявлені позивачу вимоги ґрунтуються на законі та з урахуванням викладеного була розрахована заборгованість по виплаті пенсії.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необгрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, постанова судом першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, відповідності висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови суду від 22.04.2009 відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.04.2009 у справі № 2а-56/2009 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової Адміністрації України, Державної податкової Адміністрації України в АР Крим, Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим про зобов’язання вчинити певні дії, перерахунок пенсії та стягнення грошових коштів - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом (2747-15) , а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 листопада 2009 р.