К-24211/07 Про скасування рішення та зобов'язання ради передати у приватну власність земельну ділянку - 15.07.2009 Прийняття

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Стінківської сільської ради Бучацького району Тернопільської області про скасування рішення та зобов'язання ради передати у приватну власність земельну ділянку.

Постановою Бучацького районного суду Тернопільської області від 24 травня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 24 травня 2007 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, ОСОБА_2 як представник ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Стінківська сільська рада Бучацького району Тернопільської області зазначає, що постановлені у справі судові рішення винесені без порушень норм матеріального чи процесуального права, на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду обставин справи. Просить в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги та письмові заперечення на неї, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Постановляючи рішення, суди виходили з того, що даний спір є - справою адміністративної юрисдикції. Проте з таким висновком судів погодитись не можна, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду таких справ визначається процесуальними законами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, розглядаються в порядку цивільного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що спір, який існує у справі, виник з цивільних правовідносин і стосується права власності на земельну ділянку, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд має роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За правилами частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню з закриттям провадження у цій справі та роз'ясненням позивачу до юрисдикції якого суду віднесений розгляд таких справ.

Керуючись статтями 157, 220, 221, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 24 травня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стінківської сільської ради Бучацького району Тернопільської області про скасування рішення та зобов'язання ради передати у приватну власність земельну ділянку - скасувати та закрити провадження у справі в порядку адміністративного судочинства, роз'яснивши позивачу право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.