Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Панченка О.Н.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

при секретарі судового засідання: Семяністій С.Л.,

представника відповідача: Наральник З.О.,

розглянувши у судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття про скасування рішення про накладення адміністративного стягнення та відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Хмельницького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 29 листопада 2006 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Хмельницького районного центру зайнятості про скасування рішення про накладення адміністративного стягнення та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що постановою № 000984 від 29 квітня 2005 року Хмельницького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на позивача, як директора заводу "Маяк", було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 гривень за несвоєчасне та не в повному обсязі перерахування страхових внесків на випадок безробіття по заводу "Маяк". Вважає, що зазначена постанова є незаконною. Просив суд скасувати протокол № 000983 від 21 квітня 2005 року, постанову № 000984 від 29 квітня 2005 року та стягнути з Хмельницького районного центру зайнятості 1500 гривень моральної шкоди.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2006 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 29 листопада 2006 року позовні вимоги задоволено частково. Постанову від 29 квітня 2005 року № 000984 щодо накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 гривень скасовано, провадження в адміністративній справі закрито, в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі Хмельницький районний центр зайнятості, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов та скасовуючи постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що це стягнення було накладено після закінчення строку на його застосування.

Такий висновок зроблено на неповно з'ясованих обставинах справи та з порушенням норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що постановою від 29 квітня 2005 року № 000984 відповідачем накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 165-3 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою позивач звернувся з позовною заявою до суду лише в серпні 2006 року, тобто більше ніж через рік після прийняття оскаржуваної постанови.

Хоча на час прийняття оскаржуваної постанови відповідно до частини третьої статті 244 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року на таку постанову могло бути подано скаргу протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він міг бути поновлений судом за заявою особи, щодо якої винесено постанову.

Оскільки позовна заява була подана під час дії Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), то у випадку пропуску строку на звернення до суду повинні застосовуватись правила, встановлені цим Кодексом.

Зі змісту частини першої статті 99 КАС України випливає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Ця норма є бланкетною, її зміст говорить про те, що строк звернення до суду може бути встановлений іншим законом. Зі змісту частини другої цієї статті випливає, що цей строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи є річним, якщо не встановлено інше. Тобто, в цьому випадку законодавець надав перевагу строку звернення до суду, встановленому іншим законом, а не КАС України (2747-15) .

За положеннями статті 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня прийняття постанови. Тобто цією нормою встановлено саме такий строк звернення до адміністративного суду в цій категорії справ, і застосування цього строку дозволяється за приписами статті 99 КАС України.

Однак суд першої інстанції не врахував зазначених обставин та норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи та рішення суду першої інстанції випливає, що відповідач просив відмовити в позові у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Однак суд першої інстанції не перевірив цих доводів та не дав їм належної правової оцінки.

На зазначені порушення та обставини не звернув уваги апеляційний суд залишаючи рішення суду першої інстанції без зміни.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

Оскільки для вирішення цього спору необхідно встановлювати нові обставини, які відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може встановлювати суд касаційної інстанції, то справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Хмельницького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття задовольнити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 29 листопада 2006 року скасувати справу направити в суд першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.